10 Липня 2020

Вихователь групи “Бджілка”

Яценко Ганна Валерівна

Вихователь групи 

Масалютіна Олена Вікторівна

Помічник вихователя 

Лінник Олена Вікторівна

Девіз нашої групи

«Ми «Бджілки» маленькі,

Веселі, чепурненькі,

Любимо бігати та гратись,

Працювати та співати.

В нашій групі дуже мило,

Гарно, світло і красиво,

У нас у «Бджілок» все гаразд,

Завітайте ви до нас!»

Педагогічне кредо
“Кожна дитина талановита, але її потрібно навчити орієнтуватися в сучасному світі, щоб з мінімумом витрат досягти максимального успіху»

 

Режим організованої життєдіяльності дітей

Режимні процеси	Ст. група
Прийом дітей, ранковий огляд, Ранкова гімнастика	7.00 — 8.00 8.00 — 8.10
Самостійні ігри дітей	8.10 – 8.30
Підготовка до сніданку, сніданок	8.30 — 8.50
Підготовка до занять	8.50 — 9.00
Організована  навчально-пізнавальна діяльність	9.00 — 11.00
Підготовка до прогулянки, прогулянка, ігри	11.10 – 11.20
Повернення з прогулянки, миття рук, обличчя, підготовка до обіду	11.20 – 12.00
Обід	12.10 – 12.30
Підготовка до сну, сон	12.30 — 15.10
Поступовий підйом, загартовуючі процедури, одягання	15.10 – 15.30
Полуденок	15.30 – 15.55
Ігри, розваги	15.55 – 16.10
Підготовка до прогулянки, прогулянка, спортивні ігри, праця	16.10 – 17.30

Робота з дітьми

День вишиванки

ІГРИ НА РОЗВИТОК ДИХАННЯ ТА КОМАНДНОЇ ГРИ

Старша група . 2021 -2022 навчальний рік.

                                                                    

                                                                                                                            

                                                                                                               

ВИСТАВКА ” ОСІННІ ДИВА”

 

День без іграшок

Ігри з коктельними трубочками

Малювання на камінцях

Конструювання з стаканчиків та паперових тубусів, коробок з цукерок

Ігри з гудзиками та кольоровими камінцями

 

Дизайнерська школа

 

 

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

“Вплив комп’ютера на здоров’я дитинини”

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємося між собою. Завдяки технічному прогресу виникли нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними – і нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, Інтернет.

З дитинства нас привчали до того, що не можна довго дивитися телевізор або сидіти біля комп’ютера – “Очі зіпсуєш!”, “Сколіоз заробиш!”, “Жахіття потім снитися будуть!”. Яких тільки страшних історій нам не розповідали, аби прогнати від джерела задоволень. І ось тепер вже наші діти просиджують вечори біля монітора, а ми турбуємося про їхні очі та спини. Але чи такий страшний цей звір? Чи справді робота за комп’ютером шкодить здоров’ю? – Спробуємо розібратися.

 У чому небезпека

Коли мова йде про дітей, головну небезпеку зумовлює той факт, що вплив відбувається на організм, що розвивається. У період дорослішання і позитивні, і негативні фактори мають більш вагоме значення. Яким ризикам піддають своє здоров’я діти, що подовгу сидять біля монітора? Ось найпоширеніші:

• Гіподинамія. Тривале сидіння перед комп’ютером в одній позі замість занять спортом і активних ігор на свіжому повітрі призводить до того, що м’язи слабо розвиваються, дитина стає дратівливою, швидко стомлюється. До того ж сидяче положення негативно позначається на спині та попереку, псується постава.

• Порушення зору. Постійна напруга зору веде до стомлення очних м’язів, а також негативно впливає на внутріочні судини і сітківку ока.

• Концентрація уваги. Тут все не так однозначно. Під час коротких сеансів використання комп’ютера увага, навпаки, тренується, а ось під час тривалих – концентрація втрачається.

• Навантаження на руки. Під час роботи за комп’ютером кисті рук постійно знаходяться в напрузі: вони здійснюють однотипні рухи, довгий час не змінюють позицію, в результаті виникає стійке стомлення м’язів рук, що виражається потім в болю суглобів. Крім того, через порушення кровообігу і погіршення нервової прохідності можлива поява судом, порушення координації пальців.

• Навантаження на шию. Шийний відділ хребта під час роботи за комп’ютером також знаходиться в постійній напрузі, особливо якщо дитина сидить нерівно. У результаті погіршується кровопостачання мозку, може виникнути кисневе голодування, що виявляється в головних болях.

• Вплив на ЦНС. Тривале використання комп’ютера може не тільки стати причиною підвищеної стомлюваності і навіть запаморочень, але й викликати інші вегето-судинні порушення – денну сонливість, полохливість, апатію, неуважність, запальність, слабкість…

• Психологічний аспект. Його теж обов’язково потрібно враховувати. Часто діти, захоплені інтернет-спілкуванням, втрачають здатність до живої комунікації – їм складніше знаходити спільну мову з однолітками, нецікаві інші активності. Крім того, на емоційний і розумовий розвиток дитини можуть справити істотний вплив потоки інформації, одержуваної з Мережі – на жаль, далеко не завжди корисної та безпечної.

• Проблеми з харчуванням.

• Захоплена комп’ютером дитина часто забуває про їжу або і зовсім втрачає апетит. Інші діти, навпаки, починають харчуватися неконтрольовано – перекушувати прямо перед монітором і не особливо дбати про якість їжі.

Як зменшити негативний вплив?

• Обмежити час роботи дитини за комп’ютером до чітко встановленого періоду, відповідного віковим нормам (діти до 6 років – не більше 20 хв на день, 7-8 років – До 40 хв на день, 9-11 років – годину-півтори).

• Привчити дитину періодично робити перерви, хоча б на декілька хвилин відволікаючись від комп’ютера та активно рухаючись, розминаючи все тіло та окрему увагу приділяючи кистям рук.

• Забезпечити правильне робоче місце: комп’ютерне крісло повинно відповідати росту дитини, мати високу спинку та підлокітники. Встановлювати крісло слід на таку висоту, щоб погляд сидячої в ньому людини упирався в центральну частину монітора. Зверніть увагу на освітлення комп’ютерного столу: лампа повинна бути досить яскравою, але не сліпити.

• Налаштувати монітор – виберіть оптимальну яскравість, контрастність. Прослідкуйте, щоб за замовчуванням стояв досить великий шрифт, а на робочому столі була встановлена картинка спокійних кольорів. Зверніть увагу, яка стоїть частота оновлення екрану – вона повинна бути максимально можливою (100 герц і більше).

• Навчити дитину робити гімнастику для очей і стежити за тим, щоб під час роботи її обличчя було за 60-70 см від монітора.

Комп’ютер – це, безсумнівно, корисний винахід людства, а доступ до Інтернету відкриває перед дитиною величезні можливості саморозвитку. Не варто позбавляти своїх дітей цих переваг – просто подбайте, щоб робота за комп’ютером не перетворилася на залежність і щоб у дитини було правильно організоване робоче місце. А проконтролювати час перебування дитини в мережі допоможуть спеціальні програми батьківського контролю, які здатні через заданий час просто блокувати комп’ютер.

 

Консультація для батьків

“Комп’ютер і дитина: всі за і проти”.

Граючи в комп’ютерні ігри, дитина потрапляє в чарівну казку, де існує свій світ. Цей світ так схожий на справжній! Коли герої комп’ютерної гри пропонують малюкові полагодити стіну будиночка (правильно склавши паззл) або розташувати цифри по порядку, щоб дістатися до скарбів, діти відчувають свою значимість. А якщо в кінці завдання йому кажуть «молодець, ти впорався відмінно», це викликає у дитини захват!

Чудово намальовані, веселі і добрі дитячі комп’ютерні ігри несуть у собі багато цікавого, розумного, дотепного і повністю спрямовані на те, щоб діти розвивали і вдосконалювали свої знання. А зручне і зрозуміле управління і виконане професійними акторами озвучування зроблять кожну гру справжнім святом.

Отже, підіб’ємо підсумок. Комп’ютерні ігри:

Розвивають у дитини: Вчать дитину:

• швидкість реакції;

• дрібну моторику рук;

• пам’ять і увагу;

• логічне мислення;

• зорово-моторну координацію. • класифікувати й узагальнювати;

• аналітично мислити в нестандартній ситуації;

• добиватися своєї мети;

• удосконалювати інтелектуальні навички.

Не дивлячись на це, багато з вас, я впевнена, мучаться докорами совісті, дивлячись на захоплено грає на комп’ютері малюка, тому що всі чули про шкоду комп’ютерних ігор на здоров’я дітей. Частково це правда, і нам необхідно озброїтися знаннями в цьому питанні, щоб комп’ютерні ігри відтепер приносили до нас в будинок тільки позитивні емоції.

найголовніше – знати, як впливає комп’ютер на дитячий організм і скільки часу дитина може проводити за монітором без шкоди для здоров’я. Існують чотири основних шкідливих фактора: навантаження на зір, стесненная поза, випромінювання і навантаження на психіку. Давайте розберемо кожен з них по порядку:

Навантаження на зір

Це перший і найголовніший фактор. Тривала робота на комп’ютері призводить до зорової перевтоми, що, в свою чергу, може призвести до зниження гостроти зору.  Обов’язково пам’ятайте про те, що для кожного дитячого віку існує обмеження по часу для занять: в 3-4 роки дитина може перебувати біля комп’ютера 25 хвилин, в 5-6 років – 35 хвилин, у 7-8 – 40 хвилин. Після чого необхідно зробити перерву і невелику гімнастику для очей.

Якщо у малюка проблеми зі зором, то сідати за монітор йому можна тільки в окулярах. Ні в якому разі не дозволяйте дитині працювати за комп’ютером в темряві. Розташуйте дисплей так, щоб світло з вікна падало на екран і не світив в очі. Прослідкуйте, щоб відстань від дитячих очей до екрана становила 50-70 см. І пам’ятайте: комп’ютер не є основною причиною розвитку короткозорості у дітей. Величезну роль у цьому відіграють спадковість, телевізор і читання в темряві. При грамотному підході і організації робочого місця дитини, його зору нічого не загрожує.

Стиснена поза

Сидячи за комп’ютером, дитина дивиться з певної відстані на екран і одночасно тримає руки на клавіатурі або органах управління. Це змушує його прийняти певне положення і не змінювати його до кінця гри. Дуже важливо правильно організувати комп’ютерне місце для дитини. Прослідкуйте, щоб кисті рук малюка знаходилися на рівні ліктів, а зап’ястя – на опорної планки. Також необхідно зберігати прямий кут (90 градусів) в області суглобів. Обов’язково простежте, щоб стілець, на якому сидить дитина, не був занадто високим або дуже низьким. (Якщо комп’ютером користуються члени сім’ї різного зросту, то можна придбати спеціальний конторський стілець, висота сидіння якого легко регулюється). Слідкуйте, щоб дитина під час занять за комп’ютером не горбився. Якщо ви виробите в неї звичку сидіти рівно і дивитися на комп’ютер прямо, то найімовірніше йому вдасться в майбутньому уникнути проблем з м’язами і суглобами. І, звичайно, як можна більше урізноманітніть дозвілля дитини: між комп’ютерними іграми дитина повинна грати в рухливі ігри, гуляти, займатися спортом. Не дозволяйте малюкові перекушувати за комп’ютером: ця шкідлива у всіх сенсах звичка може залишитися на все життя.

Випромінювання

Спочатку деякі батьки бояться радіації від комп’ютерного монітора. Але мушу вам сказати, що у сучасних ЖК-моніторів передбачені всі заходи безпеки: зокрема, власне, те, що називається радіацією (гамма-промені і нейтрони), монітор взагалі не виробляє. У ньому просто немає пристроїв з такою високою енергією. Також нічого не випромінює системний блок.

Але кожен пристрій, що виробляє або споживає електроенергію, створює електромагнітне випромінювання. Це випромінювання концентрується навколо пристрою у вигляді електромагнітного поля. Деякі прилади, на зразок тостера або холодильника, створюють дуже низькі рівні електромагнітного випромінювання. Інші пристрої (високовольтні лінії, мікрохвильові печі, телевізори, монітори комп’ютерів) створюють набагато більш високі рівні випромінювання. Електромагнітне випромінювання не можна побачити, почути, понюхати, спробувати на смак або помацати, але, тим не менш, воно присутнє всюди.

Хоча шкідливий вплив звичайних рівнів електромагнітного випромінювання на здоров’я дітей і дорослих ніким поки не доведено, але краще поберегтися. Ось декілька порад:

• Найбільш безпечно встановити комп’ютер в кутку кімнати або в такому місці, де ті, хто на ньому не працює, не виявлялися б збоку або ззаду від машини.

• Дитина не повинна надовго залишати комп’ютер або монітор включеним. Якщо машина не використовується, вимкніть її.

• Слідкуйте за тим, щоб ваші діти сиділи по можливості далі від екрану. Згідно з випробуванням, проведеним журналом “Macworld”, користувачі, що сиділи, принаймні, до 70 см від екрану, отримали мінімальну дозу електромагнітного випромінювання.

Психічна навантаження

Четвертий за важливістю чинник ризику – навантаження на дитячу психіку.

Комп’ютер потребує не меншої зосередженості, ніж водіння автомобіля.

Цікаві ігри вимагають величезної напруги, якого практично не буває в звичайних умовах. Ця область ще мало вивчена. І все ж психічне навантаження можна зменшити.  По-перше, в роботі (повторимося ще раз і ще раз) слід робити перерви, а по-друге, необхідно стежити за змістовною стороною роботи на комп’ютері. Найлегше для дитячого сприйняття статичне кольорове зображення в супроводі звуку. Досить безпечно розглядати картинки або фотографії в супроводі дикторського тексту або музики. Гірше для психіки і очей сприймається малювання на комп’ютері, напружуючи зір, малюк сам напружується. Все це відбувається і під час читання з екрану тексту, тому пошук інформації в Інтернеті потрібно дозувати. Ну і, нарешті, справжні шкідники для психіки дитини – ігри:

• містять рухи на високій швидкості і дрібні елементи зображення.

• містять агресію, девіз, яких можна виразити наступними словами: «Убий їх всіх!».

Перевтома і напруження дитячого організму після таких ігор зняти дуже нелегко.

Отже, наші рекомендації для правильного підбору і застосування ігрових програм з метою виховання і розвитку дошкільника:

• Перш за все, вибирайте жанр гри у відповідності із темпераментом і схильностями дитини: одним дітям краще підходять спокійні, розмірені ігри, іншим – активні, динамічні.

• Дозволяйте довше грати в ігри з дослідницьким змістом, ніж з розважальним. Якщо дитина проявляє ініціативу, намагається вирішити проблему, аналізує ситуацію і робить з неї висновки – така гра, безсумнівно, містить елементи дослідження.

• Тривалість гри вибирайте у відповідності з віком дитини і характером гри. Ритм і тривалість гри повинні бути збалансовані: якщо ритм гри напружений, то гра не повинна бути тривалою.

• Не переривайте гру дитини до завершення епізоду – малюк повинен залишати комп’ютер з свідомістю успішно виконаної справи.

• Постарайтеся, щоб дитина засвоїла головний принцип тривалості ігрових сеансів – не можна грати в ігри на шкоду життєво важливим заняттям, таким як сон, їжа, відпочинок, фізкультура, ігри на свіжому повітрі та ін.

Описані нами всі за і проти перебування за комп’ютером вашою дитиною, аж ніяк не перебільшені, але і не применшені. Дотримуючись наших порад і рекомендацій, ви зумієте створити у своїй родині сприятливе та безпечне комп’ютерну середу. А ваші діти виростуть здоровими, і одночасно відчувають себе впевнено і комфортно в світі нових технологій і комп’ютерів.

 

Пам’ятка для батьків

 

Діти вчаться жити у життя

Якщо дитину постійно критикувати — вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожнечі — вона вчиться агресивності.

Якщо дитину висміюють — вона стає замкнутою.

Якщо дитина зростає у докорах — вона починає жити у почуттях провини.

Якщо дитина зростає у терпимості — вона вчиться сприймати інших.

Якщо дитину підбадьорюють — вона починає вірити в себе.

Якщо дитину хвалять — вона вчиться бути вдячною.

Якщо дитина зростає в чесності — вона вчиться бути справедливою.

Якщо дитина живе у безпеці — вона вчиться вірити людям.

Якщо дитину підтримують — вона вчиться цінувати себе.

Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості — вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

 

Консультація для батьків: «Літній відпочинок»

Настало літо – чудовий час року! Можна грати на повітрі, загартовуватися і оздоровлюватися.Літній відпочинок-це довгоочікуваний відпочинок і для батьків, і для дітей. Тому дуже важливо, щоб батьки з найбільшою користю розпорядилися цим дорогоцінним часом. Необхідно пояснити дітям, що купатися, плавати, засмагати корисно для здоров’я лише в тому випадку, якщо дотримуватися певних правил безпеки.

Щоб відпочинок приніс тільки задоволення вам і вашій дитині постарайтеся дотримувати деякі правила:

 

Консультація для батьків: “Що таке фонематичний слух, та як його розвивати вдома”.

Часто від батьків можна почути «у моєї дитини каша в роті» або «немає багатьох звуків». Причиною таких проблем у дітей часто є недостатньо розвинений фонематичний слух. Фонематичний слух – це здатність аналізувати те, що ми чуємо.

Сформовані фонематичні процеси є основою для чіткої звуковимови, правильної побудови складової структури слова, фундаментом для оволодіння граматичної сторони мовлення, успішного опанування письма і читання.

Для розвитку слухового сприймання головною умовою є розбірливе чітке мовлення дорослого, без сюсюкання та без неправильних слів якими користується дитина.

Ваше мовлення – це еталон для дитини; те, як ви розмовляєте – означає, що ви хочете щоб так говорила ваша дитина.

Фонематичний слух можна розвивати з малечку. Наспівуйте своєму дитяті колискову, адже його мозок вже у 10 місяців може проаналізувати ритм, а згодом і наспівувати мелодію за вами. Забавлянки та потішки так само розвиватимуть слух малюка. Читайте дитині казки! Ви навіть уявити не можете наскільки це впливає на фонематичний слух та розвиток мовлення загалом. Можна в грі без особливої підготовки розвивати фонематичний слух дитини.

Фонематичний слух розвивається на немовних та мовленнєвих звуках.

Підбірка ігор:

«Звукові коробочки». Разом з малюком насипте у пластикові коробочки, які ми дістаємо з Кіндер-Сюрпризу, крупу, ґудзики, скріпки, квасолю, маленькі гвинтики, половинки зубочисток…. Добре буде також роздрукувати невеликі картинки цих предметів, що всередині. Дитина по звуку повинна вгадати, що всередині і співставити з картинкою, а тоді відкрити коробочкуі перевірити себе. Можна зробити пари коробочок та шукати однаковий звук.

«Домашній оркестр». Влаштуйте музичну гру на кастрюлях, баночках, коробках, паличками по поверхні.

“Три ведмеді”. Дитина відгадує за кого з персонажів казки говорить дорослий. Більш складний варіант – дитина сама говорить за трьох ведмедів, змінюючи висоту голосу.

“Відгадай, що звучало”. Уважно послухайте з дитиною шум води, шелест газети, дзвін ложок, скрип дверей та інші побутові звуки. Запропонуйте дитині закрити очі і відгадати – що це звучало?

“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

«Слова правої і лівої ручки». Вправа зі словами-паронімами. Пароніми – це пара слів, один звук (буква) які відрізняють ці слова, наприклад, піч-ніч, вуха-муха. Для цього роздруковуємо предметні картинки. Долоні дитини повертаємо догори і кладемо одну пару картинок на них. Наприклад, на праву – картинку із зображенням суниць, а на ліву – синиць. Запитуємо де синиці. Дитина може припідняти відповідну руку вище, або сказати, що зліва.

Гра «Довгий-короткий». Готуємо набір стрічок або смужок паперу: короткі по 5-6 см та довгі – по 10-12 см. Називаємо слова (іменники), а завдання дитини визначити, яке слово за звуковим складом коротке, а яке довге. Спочатку краще брати слова, які легко відрізнити на слух, наприклад, мак, бегемот, дуб, петрушка, ключ, горобина. Як варіант, можна взяти стрічки (смужки) різних кольорів і почувши слово, яке ви назвали, дитина показує вам стрічку, колір якої буде відповідати почутому слову (це ще і розвиток уяви). Наприклад, ромашка – біла довга стрічка, лис – коричнева коротка.

 

Поради батькам: “Як покращити пам’ять дитини”.

5 простих та ефективних способів.

Гарна пам’ять – важлива складова для повноцінного розвитку та самореалізації дитини. Розвивати пам’ять потрібно ще з найменшого віку, тоді результат буде дійсно позитивним.

А для того, щоб поліпшити рівень її розвитку, можете скористатися простими способами:

1. Запитуйте, як пройшов день дитини. Бажано, аби ця розповідь була детальною. Такі монологи допоможуть вашій дитині навчитися вибудовувати хронологію подій, аналізувати їх. Спочатку розповідь дитини буде плутаною, але з часом її мова стане більш зв’язною, вона буде згадувати все більше подробиць і дрібних деталей.

2. Читайте з дитиною книги. Поки дитина ще маленька, читайте йому, наприклад, перед сном цікаві і прості казки або вірші. Пробуйте разом вчити невеликі чотиривірші напам’ять. Це самим позитивним чином позначиться на словниковому запасі вашого малюка. А коли він навчиться читати самостійно, постарайтеся прищепити йому любов до цієї справи. Нехай книга стане хорошим другом для дитини. Навіть якщо дитина не дуже хоче, нехай для неї обов’язковим правилом буде читання декількох сторінок в день якої-небудь книги. І обов’язково просіть дитину переказати прочитане і висловити своє ставлення.

3. Грайте з дитиною в слова. Називайте малюкові 10 слів і просіть повторити їх. Можна вибирати слова певної тематики (фрукти і овочі, їжа, іграшки, дерева, квіти, які предмети є в кімнаті і т.д.). Всі слова, які дитина не назвала, їй обов’язково потрібно нагадати. Вважається, що якщо малюк 6-7 років може повторити 5 слів з 10, у нього хороша короткочасна пам’ять. Для розвитку зорової пам’яті можна викладати перед малюком картинки (наприклад, 5-7 штук) і просити запам’ятати їх. Потім можна прибрати одну або дві і запитати, чого не вистачає, або перемішати все картинки місцями і попросити малюка викласти їх в первісному порядку.

4. Навчіть дитину методу асоціацій. Такий спосіб відмінно допоможе запам’ятати інформацію. Навчіть дитину вибудовувати взаємозв’язки між словом і чимось дуже знайомим і зрозумілим їй. Запитайте у малюка, з чим у нього асоціюється те чи інше слово або разом придумайте. Асоціації можуть бути звичними або смішними, знайомими кожному або зрозумілими тільки вам і малюкові.

5. Вивчайте разом іноземну мову. Це прекрасне тренування для пам’яті, як і будь-який новий навик, наприклад, гра на музичному інструменті або навіть навчання танцям. 10 нових іноземних слів в день або пара простих фраз – запам’ятати їх не забере багато часу, зате це дуже корисно і в майбутньому ця навичка дитині точно стане в нагоді. І обов’язково повторюйте вивчене напередодні на наступний день.

 

Консультація для батьків: “Як привчити дитину до порядку”

Усі діти прагнуть бути самостійними, але вони не завжди погоджуються виконувати доручення батьків.

Якщо діти з раннього віку починають допомагати батькам по господарству, то вони будь-яке нове заняття сприйматимуть не як повинність, а як можливість навчитися чогось нового. Але, на жаль, мами і тата часто скаржаться на те, що їхня. дитина виконує усі доручення «з-під палки». Як же виховати у малюка відповідальність і свідоме ставлення до дорученої справи?

Насамперед, мами і тата повинні подбати про те, щоб у малюка були свої обов’язки, які, окрім нього, ніхто не виконуватиме. Наприклад, дошкільник має після прогулянки почистити черевики і повісити на місце свою курточку, скласти перед сном іграшки і прибрати зі столу після обіду… Коло обов’язків може бути різноманітним, головне – не доручати робити те, з чим йому буде важко впоратися.

Спочатку ненав’язливо керуйте процесом. Хочете, щоб малюк витер пил на меблях? Покажіть, як це потрібно зробити. І нічого, якщо перший досвід виявиться невдалим, не потрібно вказувати малюкові на помилки – і з часом він всього навчиться. Краще похваліть його. Можна навіть сказати: «Ти дуже добре впорався з цим завданням, тому тепер я довіряю тобі таку відповідальну справу, як миття за собою посуду». І ось вже звичайна робота у домі із категорії «примусової» переходить у спосіб заохочення, і малюк буде із захопленням виконувати будь-яке ваше доручення. У дошкільному віці, коли малюка ще тільки починають залучати до праці, дуже корисно заохочувати й нагороджувати його за кожну виконану роботу (хоча б наклейкою або зірочкою), це стане для нього гарною мотивацією.

І ще один важливий момент: намагайтеся все робити разом із малюком. По-перше, це найкращий приклад і стимул для нього. По-друге, ніщо так не об’єднує, як спільна праця.

Батькам варто замислитися і про те, як поводитися, якщо малюк не виконав доручену справу.

Він має розуміти: до вимог дорослих варто ставитися із повагою, а байдужість та небажання не залишатимуться безкарними. Тому потрібно із самого початку обговорити це з малюком. Йдеться не про тілесне покарання або щось подібне, що принижує гідність маленької людини, а про те, щоб навчити малюка дотримуватися слова. Пропонуючи малюкові щодня прибирати свої іграшки, домовтеся з ним: «Ти маєш починати класти на місце іграшки одразу, як тільки я тобі нагадаю про це, і зробити це потрібно до початку вечірнього мультфільму. Якщо за цей час ти не прибереш іграшки на місце, їх приберемо ми. І два дні ти не будеш ними гратися».

Головне в такій домовленості – бути послідовним і не змінювати рішення. Якщо це вийде – малюк навчиться вчасно виконувати обіцянку. В іншому випадку – він думатиме, що завжди знайдеться спосіб «ухилитися» від обов’язків.

 

 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «Вчимось розповідати казки дитині»

Казка відіграє важливу роль в житті дитині. Вона виховує, розвиває, навчає і лікує. Діти із задоволенням слухають і самі придумують казки. І дуже важливо слухання казки зробити цікавою подією, що запам’ятовується. Цього легко домогтися за допомогою декількох простих правил.

1.Добираючи казки, спочатку варто добирати такі, які можна не читати, а переповідати дітям. Це дасть змогу бачити очі дітей, їхню реакцію на розповідь.

2.Не треба уривати свій переказ перекладом чи поясненням бо так порушується цілісне сприймання твору. Не треба турбуватися тим, що дитина щось не розуміє: окремі незнайомі слова можуть звучати у її свідомості, немовби чарівна музика, збуджуватимуть цікавість, стимулюватимуть процес пізнання.

3.Знайдіть книгу с привабливими ілюстраціями, які зацікавлять вашу дитину. Ще один хороший засіб для ілюстрування казок – ляльковий театр.

4. Озвучуйте головних персонажів різними голосами. Змінюйте тон для озвучування тварин. Наслідуйте низький і грубий голос ведмедя, улесливу інтонацію лисиці чи сумний голос скривдженого зайця. Це допоможе дитині яскравіше уявити її героїв.

5. Додавайте деякі шумові ефекти. Наприклад: « Вовк грізно загарчав: гррр –р- р-…»( замість: вовк загарчав).

6. Розповівши чи прочитавши казку слід ставити заздалегідь продумані запитання, щоб з’ясувати, чи зрозуміла дитина зміст твору.

7.Коли дитина добре запам’ятає всю казку, запропонуйте їй розіграти казку в ролях, взявши на себе роль уподобаного персонажа або відразу декількох героїв.

8. Пропонуйте дитині розповідати знайомі казки. Спочатку з вашою допомогою, а потім самостійно.

9.Придумайте казку разом з дитиною, а згодом запропонуйте їй зробити це самостійно. Казка містить універсальні «рецепти» розв’язання багатьох проблем. Тому, слухаючи або придумуючи казку, дитина за допомогою дорослого буде вчитися переборювати свої найглибші неусвідомлені труднощі.

 

5 хитрощів, або як домогтися того, щоб дитина Вас слухалася!

Всі знають, що маніпуляція – це погано. Але іноді потрібно щоб дитини зробила щось «тут і зараз». На цей випадок ми пропонуємо вам кілька порад. Говорячи відверто, це способи маніпуляцій, але ми будемо використовувати їх тільки в крайніх випадках, і назвемо «хитрощами».

Хитрість №1: Запропонуйте дитині «вибір без вибору».

Наприклад: «Нам потрібно зробити прибирання, ти будеш складати в коробку конструктор або машинки?». Незалежно від того, що вибере дитина, іграшки в кімнаті будуть складені.

Хитрість №2: Перетворіть те, що не любить дитина, в щось привабливе.

Деякі мами дуже дивуються: як це, дитина не все їсть? Адже приготувати їжу можна по-різному, з звичайних продуктів можна зробити кораблик або смішне обличчя, і малюк не помітить, як з’їсть все, що лежить на тарілці. А вже якщо дозволити їй допомагати в приготуванні їжі! Нудне прибирання можна перетворити на веселу гру, наприклад, влаштуйте змагання, хто більше речей складе в коробку? Нехай домашня робота стане веселою грою!

Хитрість №3, яка зовсім ніяка і не хитрість: Домовляйтеся.

Виконаєш роботу – зможеш подивитися мультик.

Хитрість №4: Дозволяйте дитині вигравати.

Наприклад, вигадайте традицію, за якою перший, хто одягнеться вранці, зможе вибирати, чим всі будуть снідати. Звісно це маніпуляція, але в той же час це весело!

Хитрість №5: Знайте чим цікавиться дитини.

Яка улюблена передача вашої дитини? Ви до сих пір думаєте, що домашні справи це нудно, а з дитиною – ще й важко? Дитина допоможе вам знайти творчий підхід до будь-якої справи!

Але варто пам’ятати, що дитина, яка часто піддається маніпуляціям, дуже швидко цьому вчиться, і дуже рано батьки починають відчувати на собі всі «хитрощі», раніше застосовувані до неї.

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ “Як заохотити тата до ігор з дитиною”.

1. Не критикуйте способи та іграшки, якими батько грається з дитиною. Коли гра іде за власним бажанням, тоді учасники отримують від неї насолоду. А коли все іде через силу – виникає лише бажання швидше все закінчити. Тато повинен бути «живим», гра повинна йти від душі, він повинен бути включений, а якщо ви будете підказувати, то цього не буде. Ви можете внести свої корективи у випадку, якщо гра може зашкодити здоров’ю чи життю учасників і оточуючих людей.

2. Краще, щоб у батька з дитиною був певний визначений час для ігор (наприклад, після роботи). Якщо є регулярність, то це вже переростає в традицію, що само собою закріплює частоту взаємодії тата з малечею.

3. Добре, якщо в сім’ї є певні види взаємодії в яких приймає участь ЛИШЕ тато. Наприклад, політати, прогулянка з машиною, пограти в хованки. У дитини формується асоціація, про те, що тільки з татом відбувається дана гра. Це особливо актуально для мам маленьких діток – коли діти з мамою багато часу, «мамині», просять тільки її грати, а тата «бояться» і «забувають» за той час поки він на роботі). Бажано, щоб тато сам організував ці види ігор.

4. Намагайтесь організувати так, щоб дитина гралася з татом, коли вона має гарний настрій. Якщо її щось турбує, бажано, щоб в цей час поряд була мама.

5. Залишайте дітей на тат, особливо, коли малюку не час спати. Мамі обов’язково потрібен час щоб розвіятись, а тато має прекрасну можливість попрактикуватись самостійно, а не під вашим пильним наглядом. Будьте впевнені, немає ситуацій з якими б не впорався батько!

6. Хваліть тата за проявлену турботу і вміння встановлювати контакт з дитиною,знаходьте позитивні моменти, схожі риси і озвучуйте їх. Тоді в них з’явиться впевненість і бажання і надалі грати з дітьми. Крім того, хваліть тата в очах дитини. Наприклад, «бачиш який тато молодець – може знайти вихід з будь-якої ситуації (щось там трапилося), полагодити будь-яку поломку (зламалася машинка) і т. д.».

7. І на останок, мами, пам’ятайте, що на ігри з дитиною тато витрачає більше енергії, оскільки вони зазвичай активніші. Саме тому такі ігри досить короткотривалі і рідші ніж ігри з мамами. Майте це на увазі і не змушуйте тат гратися з дітьми!

 

В ЯКІ ІГРИ ГРАТИ З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ВДОМА?

Гра – це «чарівна скринька», за допомогою якої можна навчити дитину читати, писати і, головне, – мислити, спостерігати, розуміти, доводити власну думку, творити. Спільні ігри дають батькам чудову можливість більш пізнати свою дитину, її внутрішній світ, а головне позитивно взаємодіяти з нею.

Дітям старшого дошкільного віку поступово набридає гратися великими іграшками, їх більш цікавлять іграшки з кіндер – сюрпризів, дрібні іграшки: тваринки, машинки, солдатики, лялечки, динозаври. Вони з радістю програють з ними безліч різних варіантів гри. Діти будуть в захваті від незвичайного конструктору, моделей кораблів і літаків, яскравих фломастерів та пластиліну, цікавих настільних ігор, набору для шиття і в’язання. Дошкільнята люблять робити іграшки-подарунки власноруч, майструвати.

Конструювання розвиває у дітей моторику рук, розвиває логічне мислення та математичні навички (підрахунок кількості деталей, поділ цілого на частини, додавання різних кількостей деталей, відкриє у дитині розуміння пропорцій). Коли дитина має ідею того, що вона хоче збудувати з цеглинок LEGO, вона може реалізувати її. Для цього їй потрібно спочатку проаналізувати ідею, об’єкт, спланувати послідовність дій і створити задумане. Це вчить дитину досягати мети, розвиває уважність, можливість знаходити різні шляхи вирішення завдань, вміння завершити справу до кінця.

Дітям подобалося грати в ігри-загадки. Розгадування загадок розвиває здатність аналізувати, узагальнювати, формує вміння робити висновки.

Пазли – це корисна, пізнавальна, розвиваюча гра для дітей. В ході збирання цікавих диво-карток розвивається дрібна моторика рук, логічне мислення, терпіння та спостережливість. Як цікаво виготовити пазли разом з дітьми самостійно! Для цього потрібно розрізали на декілька частин листівки, роздруковані на принтері картинки з зображенням машинок, казкових героїв.

Сучасне життя вимагає від людини креативного мислення, нестандартних дій, тому важливо навчати дітей вміти аналізувати ситуацію, робити висновки. Одним з засобів, що сприяють розвитку інтелектуальних дій, є гра в шашки. На думку Василя Сухомлинського, вже у дошкільному віці поміж дітей розрізняють дітей теоретиків та мрійників. Шашки однаково потрібні, як одним, так і іншим. Теоретикам вони допоможуть розвинути логічне мислення, а мрійникам дадуть змогу збалансувати здібності необхідні для навчання в школі. Найважливіший та дієвий засіб, як зацікавити дітей шашками – це захопитися грою разом з нею.

 

 ДЕКІЛЬКА ПОРАД БАТЬКАМ ПРО ТЕ, ЯК МОЖНА РОЗВИВАТИ ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ДИТИНИ У НЕВИМУШЕНІЙ «ДОМАШНІЙ» ОБСТАНОВЦІ, ПІД ЧАС ПОВСЯКДЕННОГО СПІЛКУВАННЯ.

НА ПРОГУЛЯНЦІ

• На прогулянці не звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння»: нагадайте своєму маляті, що ви у горах чи у будинку чули як луна «повторює» останні слова, і запропонуйте йому на певний час стати такою луною. Наприклад : «Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі (тричі…) «чотири», «чотири»…

У КІМНАТІ

• Коли дитина просить, щоб ви почитали їй улюблену казку, оповідання, віршик, перед ті як задовольнити її прохання запропонуйте їй знайти відповідну сторінку за номером.

• Якщо ви зібралися пересадити кімнатні квіти, запропонуй дитині взяти участь у процес підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, можна розкласти перед нею пластмас горщики різні за розміром і дати завдання скласти їх один на один за принципом мотрійки.

НА ПРИРОДІ

• Виїжджаючи з дітьми на природу можна зайняти їх пошуками «курячого бога». Це камінчики з діркою, які, за словами людей, приносять щастя тому, хто їх знаходить. Камінчики можна лічити, групувати за розміром, кольором, нанизані на нитку.

•Можна полічити, хто знайшов більше камінчиків, порівняти, чиє намисто найдовше шляхом накладання одне на одне.

Цікаво буде оголосити конкурс на знаходження найменшого чи найбільшого камінчика. Камінчики, які мають незвичну форму, можна розфарбувати фарбами, восковими олівцями. 3 шишок, каштанів, камінців, листочків, гілочок попросіть дітей викласти якусь геометричну фігуру або інше зображення, порівняти, яких матеріалів використано більше.

Під час спостережень За деревами спонукайте дитину лічити кроки до дерева (точний окомір), листочки на дереві, пташок, які прилетіли чи відлетіли. Для розвитку орієнтування просторі запитуйте малюка, у який бік хиляться гілочки, коли дме вітер, – вправо чи вліво, знайти найвищий дуб; обійняти найтовстіше дерево; виміряти мотузкою товщину клена та прикласти до умовної мірки; викласти з листочків велике та маленьке коло, найдовшу, найкоротшу доріжку.

ІГРИ НА УПІЗНАВАННЯ

• Запропонуйте дитині пошукати навколо себе предмети, що мають форму яких-небудь геометричних фігур.

• Запропонуйте дитині на дотик дістати з мішечка предмет певної форми.

• Покажіть дитині декілька геометричних фігур. Попросіть її заплющити очі й заховайте одну з них. Запитайте, що саме заховане.

МАЛЮНКИ З ФІГУР

Запропонуйте дитині самій, олівцем чи фломастерами, намалювати, використовуючи тільки геометричні фігури, різні картинки. Почати краще з будиночків, казкових веж і машинок. А далі надайте дитині можливість обирати самій.

настільних ігор: доміно, морський бій, шашки, шахи, монополія, навіть хрестики-нулики

Грайте й розвивайте логіку!

 

ЦІКАВИНКИ ДЛЯ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ

«В ЯКІ ІГРИ МОЖНА ПОГРАТИ З ДІТЬМИ НА КУХНІ»

ГРА «ЇСТІВНЕ-НЕЇСТІВНЕ».

Правила гри: Дорослий називає різні предмети (наприклад, картопля, ніж, виделка, торт, каструля і т. п.) дитина в свою чергу повинна відповідати «їстівне» або «неїстівне». Потім можна помінятися ролями.

ГРА «КОЛІР, ФОРМА, РОЗМІР»

Правила гри: Батьки пропонують дитині назвати продукти (предмети на кухні) певного кольору, форми, розміру).

ГРА «ХТО БІЛЬШЕ»

Правила гри: Спільно з дитиною виберіть тему гру (н-р: «Посуд») і по черзі називаєте посуд. Хто більше назвав, той і виграв!

ГРА «НАЗВИ ЛАГІДНО»

Правила гри: Рідні називають будь-яке слово, а дитина повинна назвати його ласкаво, наприклад, моркву-морковочка, тарілка-тарілочка і т.п.

ГРА «НАЗВИ МЕНЕ…»

Правила гри: Спільно з дитиною вибираєте тему гри, наприклад, фрукти. І по черзі «ображаєте» один одного фруктами! (Ти – яблуко!, А ти – ананас! А ти – банан! Тощо)

Завдання на розвиток дрібної моторики:

1. розсортувати білу і червону квасолю;

2. викласти з квасолі яку-небудь фігуру, цифру, букву, слово…;

3. в мішечок покласти крупу (рис/гречка/горох) і дрібні іграшки з кіндер-сюрпризу. Вгадати на дотик знайдений в мішечку предмет;

4. порахувати скільки їдалень (чайних) ложок, н-р, рису увійде чашку, банку…

ФАНТАЗУЙТЕ І ГРАЙТЕ НА ЗДОРОВ’Я!

ПОРАДИ МУДРИМ БАТЬКАМ: “ЩО ХОЧЕ ЧУТИ ДИТИНА”

Іноді здається, що підтримати дитину можна тільки словами «молодець, добре!» Насправді таких слів куди більше. Саме вони допомагають дитині відчути, що ви її любите, розумієте і приймаєте.

ПОКАЖІТЬ ДИТИНІ, ЩО ВІРИТЕ В НЕЇ:

«Я тобі довіряю». «Я в тебе вірю». «Я поважаю твоє рішення». «Це непросто, але ти зможеш». «Ти робиш правильно». «Ти все правильно розумієш». «Як тобі це вдалося?» «Навчи мене. Як це в тебе виходить?». «Ти робиш це краще, ніж я». «У тебе виходить це краще, ніж у мене».

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА ЗУСИЛЛЯ І СТАРАННЯ ДИТИНИ:

«Я бачу, ти доклав чимало зусиль». «Я бачу, як ти старався». «Виходить дуже добре!» «Ти наполегливо рухався в перед – і все вдалося» «Можу уявити, скільки часу на це пішло!» «Уявляю, як довго ти намагався, щоб це вийшло!» «Твої старання дають гарний результат!» «Ти добряче потрудився над цим – і результат чудовий!»

ПОДЯКУЙТЕ ЗА ЧАС, ПРОВЕДЕНИЙ РАЗОМ:

«Я дуже ціную час, який ми з тобою проводимо разом». «Я з нетерпінням чекаю, коли ми зможемо знову пограти завтра». «З тобою дуже цікаво». «Мені дуже сподобалося, як ми пограли». «Я рада, що ти вдома». «З тобою дуже цікаво і приємно грати».

ДОПОМОЖІТЬ ДИТИНІ САМІЙ ОЦІНИТИ СВІЙ РЕЗУЛЬТАТ:

«Що ти думаєш про це?» «Уявляю, як тобі самому приємно!» «Що тобі самому тут найбільше подобається?» «А як ти сам думаєш?» «А що ти сам про це думаєш?» «А як тобі здається?» «А тобі самому як би хотілося?»

ДЯКУЙТЕ ДИТИНІ ЗА ДОПОМОГУ ТА ВНЕСОК:

«Щиро дякую тобі за те, що ти … (за конкретну справу)». «Спасибі за те, що ти зробив». «Спасибі за твоє розуміння». «Щиро дякую за твою допомогу». «Ти мені дуже допомагаєш, дякую!» «Завдяки тобі я закінчила цю роботу швидше». «Завдяки тобі у нас тепер так чисто».,

СКАЖІТЬ ПРО ТЕ, ЩО БАЧИТЕ:

«Ого! Кімната чиста!» «Дивись-но! Постіль застелена!» «Які яскраві фарби ти береш!» «Я бачу, ти дуже постарався!» «Бачу, що ти сам прибрав зі столу!» «Я не можу намилуватись тобою! Ти такий красивий!»

ЗМАЛЮЙТЕ СВОЇ ВІДЧУТТЯ:

«Я дуже люблю вчитися і гратися з тобою». «Радію, коли ти вдома». «Я відчуваю, що ми з тобою як одна команда». «Мені дуже приємно, коли ти так говориш». «Я така щаслива, що ти у нас є». «Мені дуже приємно, коли ти мені допомагаєш».

 

Консультація для батьків майбутніх першокласників: “Домашня діагностика готовності дитини до школи”

Знання й уявлення

1. Чи може дитина розповісти про своє місто, вулицю ?
2. Чи знає своє прізвище, ім’я, по батькові, членів родини?
3. Чи знає скільки їй років?
4. Чи розрізняє кольори?
5. Чи може назвати пори року і місяці,дні тижня?
6. Чи розуміє поняття «зверху-знизу», «зліва-справа» і т.п.

Пізнавальні процеси:

1. Чи може здійснювати найпростішу класифікацію: живе-неживе, птахи-звірі, дерева-кущі-трави, фрукти-овочі?
2. Чи помічає відсутність одного предмета серед 7-10?
3. Чи може назвати наступне число?
4. Чи згадує казку за ілюстрацією?

Мовленнєвий розвиток:

1. Чи чітко вимовляє звуки, слова?
2. Чи правильно будує речення?
3. Чи може переказати казку, чи знає вірш напам’ять?
4. Чи розмовляє з іграшками в процесі гри?
5. Чи вільно спілкується з незнайомцями?

Емоційно-вольовий розвиток:

1. Чи виглядає веселою та задоволеною?
2. Чи швидко проходить страх, тривога?
3. Чи може посидіти спокійно 15 хвилин?
4. Чи піддається на умовляння та стримує роздратування?

Підготовка руки до письма:

1. Чи правильно тримає ручку, олівець?
2. Чи вміє користуватись фарбами,пластиліном, та вирізати ножицями по лінії?
3. Чи вміє малювати та зафарбовувати олівцем зображення?
4. Чи швидко може зібрати дрібні предмети (ґудзики, квасолини…)?

 

 

ПОРАДИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ В СІМ’Ї

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Для цього необхідно сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце в родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам слід пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; необхідно переконувати його, що навчання в школі – це серйозна праця, у результаті якої він пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання в неї почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей); формування моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років визначається вмінням виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, запам’ятовувати, ураховується також рівень розвитку тонких рухів руки та їхньої координації.

Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і спроможність довго виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність до навчання.

Оскільки формування шкільної зрілості, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості.

З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, з’ясування стилю спілкування в родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе такий тест.

Чи готова дитина до школи ?

• Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
• Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
• Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?
• Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
• Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
• Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
• Чи вміє вона змінювати іменники за числами?
• Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
• Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?
• Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
• Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?
• Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
• Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
• Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
• Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
• Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?
• Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо балів:

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;

10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

 

 

 

 

 

Діти вчаться коли грають – поради батькам як допомогти дитині взаємодіяти з іншими дітьми

 

Гра між малюками важлива для їх розвитку. Коли малюки грають, вони набувають життєві навички, які допомагають їм заводити друзів. Тому зробіть так, щоб у вашої дитини була можливість вільно спілкуватися з іншими дітьми: відвідуйте з нею парк, ігрові та спортивні майданчики, і інші громадські місця.

Гра з іншими – це важлива дитяча робота

Підтримуйте у малюка бажання грати, зробивши свій будинок зручним і звичним місцем для дитячих ігор.

Навчіть дитину правилам, необхідним для мирних ігор з однолітками.

Навчитися добре гратись з іншими – це робота не одного дня. Вона вимагає часу і практики.

Важливі життєві навички дитина освоює, коли грає з іншими дітками. Ці навички допоможуть їй завести і зберегти друзів.

Коли маленькі діти граються з однолітками, вони навчаються:

1. співпрацювати;
2. вести себе як лідер або виконувати вказівки лідера;
3. вирішувати проблеми.

 

Як створити дітям умови для гри

Запросіть інших дітей до себе додому або пограйте з ними в парку по сусідству.

Перше відвідування вашого будинку іншими дітьми для ігор повинно бути коротким (близько 1 години) і краще, якщо гостей буде не більше двох.

Плануйте закінчити гру, поки всі не втомилися.

Робіть перерви між іграми, чергуйте активні і тихі заняття.

Ви повинні знати, як зв’язатися з батьками дитини, яка у вас в гостях.

Похід в гості для ігор з іншими дітьми

При першому відвідуванні чужого будинку ви можете залишатися до тих пір, поки не зрозумієте, що вашій дитині комфортно перебувати тут без вас.

Познайомтеся з батьками дитини по ближче. Ви можете бути корисними один одному.

Вільно приєднуйтесь до організованої ігрової групи

Граючи без батьків, діти найкраще взаємодіють з невеликою кількістю однолітків.

Дізнайтеся, з ким ваша дитина любить грати

Якщо ваша дитина особливо виділяє когось із дітей у дитячому садку або серед дітей у дворі, то запросіть її  друга до себе додому або у парк.

Зробіть свій будинок відмінним місцем для ігор

• Заплануйте час і придумайте сценарій ігор заздалегідь. Уникайте таких речей, як костюми супергероїв і моделі зброї, які заохочують агресивну гру.
• Дізнайтеся, що подобається вашому гостю. Запитайте заздалегідь у своєї дитини, чим захоплюється її друг. Під час гри гостю буде веселіше, а до того ж це навчить вашу дитину бути спостережливою і вдумливим.
• Повинно бути достатня кількість ігрових предметів для всіх. Якщо їх недостатньо, запропонуйте дітям інше заняття.
• «Улюблена річ» вашої дитини не повинна брати участь в іграх і «ділитися» з кимось. Нехай ваша дитина прибере подалі улюблені іграшки, які не хоче ні з ким ділити.
• Зробіть свій будинок безпечним місцем. Побутова хімія, столові прилади і ліки повинні бути поза зоною доступу. Якщо в будинку є зброя, її потрібно зберігати замкненою і розрядженою; патрони повинні зберігатися в іншому закритому місці.
• Не плануйте все до дрібниць – діти можуть не погодитися на ваш сценарій. Просто підготуйте деякі матеріали та ідеї. Нехай діти залучають власну творчість і фантазію!

Допоможіть дітям на деяких етапах гри – таких, наприклад, як вирізування ножицями фігур з паперу або фетру, і завжди стежте за ними, коли вони працюють інструментами. Здебільшого залишайтеся порадником і допомагайте, тільки коли діти потребуватимуть вашої допомоги. Дайте їм шанс подолати і вирішити суперечку самостійно.

 

Навчіть свою дитину бути хорошим другом

До, під час і після гри вашої дитини з іншими дітьми, говоріть з нею про те, як ладнати з однолітками.

Постарайтеся відразу донести до вашої дитини кілька простих і дуже конкретних правил:

«Люди не для того, щоб їх бити».

«Ми не забираємо іграшки у інших дітей».

Допоможіть своїй дитині висловити в словах свої симпатії, антипатії і бажання.

Наприклад, так:

“Мені подобається…”.

“Мені не подобається…”

“Я хочу бути…”.

Покажіть своїй дитині, як вирішувати проблеми.

Поясніть, чому щось неможливо, і запропонуйте інший варіант:

«Скажи Юлі, що тобі не подобається, коли тебе штовхають на гойдалках. Можливо, ви обидві хотіли б покататися на гойдалках».

Звертайте увагу на дрібниці і хваліть дітей за те, що пройшло добре:

«Мені дуже сподобалося, що ти пам’ятала правило: всі по черзі граються лійкою».

«Було приємно чути, як ви використовуєте ввічливі слова!»

 

Агресивна поведінка – норма для маленьких дітей

Оскільки маленьким дітям важко зрозуміти чужу точку зору, можливо, будуть потрібні деякі аргументи дорослих. Малюки на ситуацію реагують моментально і можуть зробити щось, не замислюючись.

Агресивна поведінка дуже часто зовсім не означає, що дитина налаштована вороже або готова завдавати болю іншим. Насправді маленькі діти дуже засмучуються, коли інша дитина отримує травму під час гри.

Коли щось трапляється під час гри, поговоріть з усіма. Допоможіть кожній дитині зрозуміти точку зору іншого. Таким чином, діти навчаться уникати конфліктів і справлятися зі своїми емоціями, а також прислухатися до аргументів інших. Якщо ви стурбовані агресивною поведінкою вашої дитини, поговоріть зі своїм педіатром.

Поради щодо зменшення агресивної поведінки

Забезпечте дітям адекватну кількість місць для гри. Велика кількість дітей у невеликому просторі призводить до збільшення ймовірності агресивної гри. Важливо мати достатню кількість місця, щоб уникнути конфліктів.

Простіше навчити дітей поводитися добре, ніж постійно говорити їм, що не слід робити.

«Я буду неподалік; підійди і скажи мені, якщо тобі знадобиться моя допомога».

Відразу ж перенаправляйте конфліктну поведінку, таку як поштовхи, бійки або захоплення чужих іграшок на більш позитивну діяльність.

Якщо діти перестають мирно грати, часто це означає, що прийшов час для нової діяльності. Наприклад, скажіть так: «Ми не беремо іграшки; ми ділимося іграшками. Схоже, ви вже закінчили з цією вантажівкою. Ось вам папір і маркери».

Навчіть дітей використовувати слова для вираження своїх почуттів, бажань і потреб.

Перша реакція малюка, як правило, «фізична», тому дитині може бути спочатку складно передавати емоції словами. Але так діти вчаться вирішувати свої проблеми, будувати відносини з іншими. Навчіть свою дитину говорити щось на кшталт: «Мені це не подобається. Я злюся, коли ти забираєш мою іграшку. Будь ласка, поверни її».

Припустимо, що дитина робить щось з поважної причини, навіть якщо її дія не дуже приємна для інших.

Те, що з боку виглядає агресивно, наприклад віднімання іграшок у дітей, може бути спробою дитини приєднатися до інших дітей. Навчіть свою дитину грати по черзі, а не злитися на інших дітей за те, що вони хапають її або свої іграшки.

Завжди звертайте увагу на базовий комфорт і потреби. Конфлікти між дітьми більш вірогідні, коли дітям занадто жарко, занадто холодно, коли вони голодні або втомилися.

 

Поради батькам щодо занять математикою вдома.

 

 

Вправи для розвитку мислення дитини

 

 

ІГРИ ТА ВПРАВИ, СПРЯМОВАНІ НА РОЗВИТОК УВАГИ

 

Виклади фігури за поданим зразком.

Дитині подається зразок з 3-4 геометричних фігур, намальований на окремому аркуші, вона має викласти так само, спираючись на зразок.

Ускладнювати шляхом  збільшення кількості фігур,  варіацією частоти повторів фігур. Можливо запропонувати вставити пропущену фігуру.

“Будь уважний!”(Зоопарк)

Мета: стимулювання уваги, розвиток швидкості реакції.

Можна виконувати у вигляді фізичної розминки під музику. Дитина має виконувати рухи відповідно до команди дорослого: «зайчики» – стрибати; «конячки» – бити «копитом об підлогу»; «раки» – задкувати; «птахи» – бігати, розкинувши руки; «лелеки» – стояти на одній нозі.

“Чотири стихії”

Мета: розвиток уваги, координації слухового і рухового аналізаторів.

Граємо разом із дитиною: виконуємо рухи відповідно до слів: «земля» – руки вниз, «вода» – витягнути руки вперед, «повітря» – підняти руки нагору, «вогонь» – зробити обертання руками в зап’ясткових і ліктьових суглобах. Хто помиляється, той програв.

 «Слухай оплески».

Мета: тренування уваги і контроль рухової активності.

Можна виконувати усією сім’єю: йдемо по колу чи пересуваємося по кімнаті у вільному напрямку. Ведучим може бути будь хто. Коли ведучий плескає в долоні один раз, всі повинні зупинитися і прийняти позу «лелеки» (стояти на одній нозі, руки в сторони) чи яку-небудь іншу позу. Якщо ведучий плескає два рази, то  приймаємо позу «жаби» (присісти, п’яти разом, носки і коліна в сторони, руки між ступнями ніг на підлозі). На три оплески граючі відновляють ходіння.

 

ВПРАВИ ТА ЗАВДАННЯ НА РОЗВИТОК РІЗНИХ ВИДІВ ПАМ’ЯТІ

«Ти за мною повторюй і порядок не змінюй».

Дітям пропонується повторювати слова, числа, фігури в тому ж порядку, що їх називає ведучий. Згодом кількість слів в цій вправі збільшується. Можна додавати рухи.

Бажано використовувати назви тварин (диких та домашніх), різні види транспорту, меблі, геометричні фігури, кольори та інш.

«Фотоапарат детектива».

Мета: розвивати короткочасну пам’ять.

Дитині  пропонується уявити себе фотоапаратом, який може сфотографувати все: якусь річ, подію, предмет тощо. Наприклад, потрібно сфотографувати шафу або книжкову полицю і запам’ятати все, що там лежить. « Фотографувати» можна протягом 1 хвилини. Потім дитина відвертається і по пам’яті називає все, що їй вдалося запам’ятати.

«Додай та запам’ятай».

Мета: розвиток слухової пам’яті. У цій грі можуть брати участь кілька чоловік. Розпочинаючи гру, говоримо: «Я поклала у пакет банан». Дитина повторює  та додає щось своє: « Я поклав у пакет банан і яблуко», наступний учасник гри повторює готову фразу і додає щось своє. І так далі. Можна використовувати інший варіант.  Наприклад, « У зоопарку живе слон».  А дитина: « У зоопарку живе слон і зебра», а наступний – « У зоопарку живе слон, зебра та лев» тощо.

                                                                                       Консультації для батьків

«Використання мнемотаблиць у роботі з дітьми дошкільного віку”

Кілька кроків до розвитку мовлення дошкільника

Мнемотаблиці

Як ви думаєте, чому деякі діти, яким важко дається запам’ятовування віршів і правила, так легко й швидко запам’ятовують сюжети кінофільмів та мультфільмів? Чи помічали ви, що після пояснення матеріалу заняття одні діти пам’ятають, про що йшла мова, а інші забули? А слухали-то, загалом, уважно! І як знайти щось, схоже на гачок, здатний зачепити знання й утримати їх у пам’яті дитини ? Що ж може утримати увагу і зробити процес запам’ятовування простим і невимушеним ? На допомогу приходять сюжетні картинки.

 Що таке мнемотехніка ?

Якщо дитина мовчить, покажіть їй картинку, й вона заговорить. Ушинський К.Д.

Мнемотехника в перекладі з грецької – мистецтво запам’ятовування, технологія розвитку пам’яті. Це система методів і прийомів, що забезпечує успішне та ефективне запам’ятовування інформації. Ідея: на кожне слово або словосполучення придумується картинка і весь текст замальовується схематично. Будь-яку розповідь, казку, прислів’я, вірш можна «записати», використовуючи картинки або символьні знаки. Дивлячись на ці схеми, дитина відтворює отриману інформацію.

Схеми служать зоровим планом, що допомагає дитині відтворити почуте. Такі картки схеми-опори дуже ефективно використовують логопеди.

Педагоги та батьки, які займаються з дітьми, також можуть використовувати метод мнемотехніки, при навчанні переказу і складання оповідань, при загадуванні загадок, при заучуванні прислів’їв, приказок і віршів напам’ять.

Метод мнемотаблиць допомагає ефективно сприймати і відтворювати отриману інформацію.

Як показала практика, ця методика значно полегшує дітям пошук і запам’ятовування слів, речень і текстів.

Мнемотаблиці :

• є дидактичним матеріалом з розвитку мовлення;
• їх можна використовувати для поповнення словникового запасу й розвитку мовлення;
• використовувати при навчанні переказу і складанні оповідань, заучуванні напам’ять;

За допомогою мнемотаблиць можна вирішити такі завдання як:

1 . Розвиток мови і поповнення словникового запасу .

2 . Перетворення образів у символи .

3 . Розвиток пам’яті, уваги і образного мислення.

4 . Розвиток дрібної моторики.

 Мнемотабліци особливо ефективні при розучуванні віршів. Суть полягає в наступному: на кожне слово або маленьку словосполуку придумується картинка (зображення); таким чином, весь вірш замальовується схематично. Після цього дитя по пам’яті, використовуючи графічне зображення, відтворює вірш цілком .​Використання живих, анімаційних мнемотаблиць при вивченні напам’ять невеликих віршів полегшує і прискорює процес запам’ятовування  і засвоєння текстів, формує прийоми роботи з пам’яттю. Асоціативними позначеннями  кодується кожен рядок вірша
При такій діяльності працюють не лише слухові, а й зорові аналізатори малюка.

 

      Консультація для батьків

Чим загрожує надто турботливе виховання?

Десять правил виховання дитини.

• ЛЮБИ СВОЮ ДИТИНУ! Радій, що вона є, сприймай її такою, яка вона є, не ображай її, не принижуй, не підривай її впевненості в собі, не карай несправедливо, не відмовляй у своїй довірі, дай дитині привід любити тебе.
• ОБЕРІГАЙ СВОЮ ДИТИНУ! Захищай її від фізичних та моральних небезпек навіть тоді, коли доводигься поступатися власними інтересами чи навіть ризикувати власним життям.
• БУДЬ ГАРНИМ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ! Прищепи Їй повагу до традиційних цінностей, сам живи у злагоді з ними, стався до дитини з почуттям відповідальності. Дитині потрібна дружна родина, в якій шанують і люблять старих, підтримують щирі сгосунки з ріднею та друзями. Дитина повинна жити в такій сім’ї, де панує правда, чесність, скромність та гармонія.
• ПОГРАЙСЯ 3І СВОЄЮ ДИТИНОЮ! Знайди для неї час, розмовляй із нею, грайся, як це їй подобається, сприймай її забави серйозно. Ознайомся зі світом її уявлень.
• ПРАЦЮЙ РАЗОМ 3І СВОЄЮ ДИТИНОЮ! Допомагай дитині, коли вона хоче взяти участь у роботі. Коли дитина вже підростає, привчай її бути учасником усіх господарських справ. Під час дозвілля та канікул дитина повинна теж підтримувати активну діяльність як у школі так і вдома.
• ДОЗВОЛЬ ДИТИНІ НАБУТИ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ. Дитина визнає лише той досвід, який вона впізнала особисто. Твоя власна досвідченість часто буває зайвою для твоєї дитини. Дай їй можливість нагромадити власний досвід, навіть коли це пов’язано з певним ризиком. Дитина, що її надміру оберігають, дитина, застрахована ві будь-якої небезпеки, часом стає соціальним інвалідом.
• ПОКАЖИ ДИТИНІ ПЕРЕВАГУ НА МЕЖІ ЛЮДСЬКОЇ СВОБОДИ! Батьки повинні розкрити перед дитиною чудові можливості розвитку та утвердження людської особистості відповідно до особистостей кожного. Водночаз дитині слід показати, що будь-яка людина має визнавати й дотримуватися певних меж в своїх вчинках як у родині, так і в колективі, в суспільстві; додержуватися законів і правил співжиття.
• ПРИВЧАЙ ДИТИНУ БУТИ СЛУХНЯНОЮ! Батьки зобов’язані слідкувати за поведінкою дитини, скеровувати її так, щоб її вчинки не задавали прикрощів ні їй самій, ні іншим.
• СПОДІВАЙСЯ ВІД ДИТИНИ ЛИШЕ ТАКОЇ ДУМКИ ЧИ ОЦІНКИ, НА ЯКУ ЗДАТНА ВІДПОВІДНО ДО СТУПЕНЯ ЗРІЛОСТІ ТА ДОСВІДУ! Дитині потрібно час, щоб навчитися орієнтуватися в цьому складному світі. Допомагай їй, як тільки можеш, вимагай від неї власної думки або самостійного висновку лише в тому разі, коли вона здатна на це відповідно до ступеня свого розвитку та набутого досвіду.
• ДАЙ ДИТИНІ МОЖЛИВІСТЬ ДІСТАТИ ТАКІ ВРАЖЕННЯ, ЩО ЗГОДОМ МАТИМУТЬ ЦІННІСТЬ СПОГАДІВ! Дитина “живиться” так само, як і дорослі враженнями. Вони дають їй можливість ознайомитися з життям інших людей та з навколишнім світом.

 

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ НА ЗАЛІЗНИЧНИХ ТРАНСПОРТІ, КОЛІЯХ, СТАНЦІЯХ ТА ПОБЛИЗУ НИХ

 

Залізниця – це зона підвищеної небезпеки, причому двох видів: наїзду рухомого складу і ураження електричним струмом високої напруги. Це все свідчить про те, що знаходження в зоні залізниці може бути смертельно небезпечним, особливо для дітей.

Однак, незважаючи на існуючі правила, деякі діти розважаються на залізничних коліях, чіпляються за автозчепи і підніжки вагонів, шукають забав, наражають себе на небезпеку для того, щоб розмістити екстремальне фото в соціальних мережах, виділитись серед друзів, не розуміючи, що номінальна напруга в контактній мережі складає 27,5 тисяч вольт, а гальмівний шлях поїздів в середньому становить 600-800 метрів.

Батьки не повинні залишати дітей без нагляду, бути байдужими до тих, хто місцем для ігор та прогулянок обрав залізницю. Дотримуйтесь правил особистої безпеки при переході через залізничні колії та знаходження поблизу них. Привчайте до цього своїх дітей. Пам’ятайте, що залізниця являється зоною підвищеної небезпеки і неможливо огородити тисячі кілометрів магістралі, як огороджуються промислові об’єкти. Нагадайте своїм дітям, рідним, знайомим про небезпечність перебування поблизу залізничних об’єктів і про необхідність дотримання правил безпеки задля збереження життя та здоров’я.

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ! ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ ЗАЛЕЖИТЬ В ПЕРШУ ЧЕРГУ ВІД ВАС! ЩОДНЯ НАГАДУЮЧИ ДИТИНІ ЕЛЕМЕНТАРНІ ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ, ВИ ЗАСТЕРІГАЄТЕ ЇЇ ВІД МОЖЛИВИХ НАСЛІДКІВ!

 Діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ. Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди уміють оцінити небезпеку ситуації. Тому дитячі травми, на жаль, не рідкість. Особливо зараз, під час карантину, діти більшість свого часу проводять вдома. Тож, шановні дорослі, приділяйте  належну увагу своїм дітям!

Одне із найважливіших завдань батьків при вихованні дитини – забезпечити її здорове зростання. Дитячий травматизм – одна з найпоширеніших причин звернень до медиків, адже каліцтво дитини може залишитися на все життя. Також трапляються й летальні випадки – і все це через необачність дорослих, несвоєчасне нагадування дітям елементарних правил безпеки.

 Побутовий травматизм

 Йдеться про ушкодження, які діти можуть отримати вдома, в дворі, саду тощо. Найнебезпечніші з них – опіки полум’ям і хімічними речовинами, падіння з висоти. Залишені в доступному для дітей місці голки, цвяхи, леза бритв можуть стати причиною травми, а іноді — й смерті. Це стосується і газових плит, оголених дротів електромережі, сходів, відчинених вікон. Необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поруччя сходів, несправні велосипеди, неогороджені ділянки, де проводяться ремонтні роботи, теж є дуже небезпечними. Часто діти падають з висоти: балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм. Причиною побутового травматизму здебільшого є недостатній догляд за дітьми з боку батьків.

 Опікові травми

Діти різного віку інколи торкаються неізольованих проводів, оголених контактів електродротів, вставляють у розетки шпильки, цвяхи, що нерідко призводить до опіків, ушкодження електричним струмом.

Щоб уберегти дітей від опікових травм, дорослі повинні дотримуватися таких правил безпеки:

– стежити за тим, щоб під час прийому гарячої рідкої їжі діти не перекидали на себе чашки, тарілки тощо;

– переносити посуд із гарячою рідиною по квартирі (або по території дитячих установ) із посиленою увагою і обережністю;

– не дозволяти дітям перебувати поруч з вами під час приготування їжі, миття посуду, прання білизни, прасування;

– ховати сірники, запальнички в недоступних для дітей місцях;

– зберігати їдкі кислоти, луги та інші отруйні речовини в місцях, недоступних для дітей;

– не допускати дітей близько до печі та предметів під напругою (електроплитка, праска, чайник тощо);

– не відлучатися від дітей під час їх купання.

Принципи запобігання побутовому травматизму різні, але головним із них є постійна турбота старших про безпеку дітей. Дорослі мають виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Не можна залякувати дитину, правильніше час від часу розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно насторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, а старшим дітям пояснювати небезпеку, яку несуть у собі необдумані вчинки. Допоможуть батькам у цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.

 Автодорожний травматизм

 Найтяжчими і з найбільшим відсотком смертності є автодорожні травми. Головними їх причинами є бездоглядність дітей на вулиці, незнання правил дорожнього руху.

На вулиці, в транспорті разом із дітьми обов’язково мають бути дорослі. Також вони зобов’язані пояснювати їм правила поведінки, переходу через вулицю тощо. І, звісно ж, батьки самі мають чітко дотримуватись цих правил.

 Спортивний травматизм

Фізкультура та спорт є запорукою зміцнення організму та фізичного розвитку дітей. Проте це лише при вмілому і правильно організованому занятті спортом.

Діти постійно грають у рухливі ігри, катаються на велосипедах, роликах тощо. Проте часто в місцях, не зовсім придатних для ігор, а часто і небезпечних: захаращених дворах, пустирях, біля водойм тощо.

Серед причин смертності від спортивного травматизму утоплення посідає одне з перших місць. Це може статися як влітку, так і взимку. Головною причиною утоплення є невміння плавати, незнання дітьми особливостей водойм тощо. Для купання дітей мають бути спеціально відведені для цього місця, але навіть там діти повинні перебувати під пильним контролем. Усі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені та мати попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися. Дорослі зобов’язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі.

Дитячі заняття зимовими видами спорту повинні обов’язково супроводжувати дорослі. Треба пам’ятати, що місця для катання на ковзанах, санках, лижах обов’язково мають бути далеко від проїжджої частини. Дітям варто нагадувати, що під час забав та ігор небезпечним є виконання різних трюків (катання із зав’язаними очима, катання спиною вперед, на одній нозі тощо). Небезпечно прив’язувати санки одні до одних, особливо небезпечно – до транспортних засобів. Порушення цих правил наражає на смертельний ризик не лише життя і здоров’я дитини, а й навколишніх. Тому батькам бажано якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних секціях, товариствах, стадіонах, де вона постійно перебуває під наглядом інструктора. Цим вони не лише загартують дитину, а й вбережуть її від страшної небезпеки.

 Шановні батьки! Життя та здоров’я дитини залежить насамперед від вас! Щодня нагадуючи дитині елементарні правила безпеки, ви убезпечуєте її від можливих травм.

 

ПАМ’ЯТКА

Із забезпечення особистої безпеки дітей дошкільного віку

Шановні батьки!

Життя в умовах великого міста потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку зовнішнього світу.

Щоб вберегти дитину від біди, треба пам’ятати та виконувати наступні правила:

• не залишати дітей дошкільного віку одних, навіть на короткий час;
• навчати дітей користуватися дверним вічком;
• не дозволяти відчиняти двері незнайомій людині, навіть одягненій в міліцейську форму;
• не дозволяти дітям розмовляти з незнайомими людьми на вулиці;
• вчити користуватися телефоном для виклику служб: 101, 102, 103,104;
• забороняти дітям підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;
• забороняти грати ріжучими, гострими та вибуховонебезпечними предметами;
• забороняти користуватись ліфтом без супроводу дорослих, а також заходити у ліфт з незнайомими людьми;
• вчити дітей звертатись за допомогою до людей, які працюють у правоохоронних органах;
• не дозволяти дражнити тварин, попереджувати зародження в дитині жорстокого відношення до «друзів наших менших».

Шановні батьки! Проявляйте терпіння і навчайте дітей берегти своє життя та здоров’я.

Сподіваємось, що ця пам’ятка допоможе Вам зберегти дитину від біди!

 

 

Поради батькам дітей з особливими освітніми потребами дошкільного віку

Діти з особливими освітніми потребами дошкільного віку дуже емоційно прив’язані до батьків, то ж не впадайте в паніку щодо коронавірусу і пояснюйте усе малечі в ігровій формі, використовуючи прості, зрозумілі їй слова.

Дітям необхідно пояснювати, що відбувається

Це доволі делікатне завдання для батьків. З одного боку, роз’яснити треба, а з іншого – треба пояснити все виважено, щоб у дитини не виникло зайвих страхів і тривог. Адже, так чи інакше, карантин буде обговорюватись вдома з більшим чи меншим рівнем тривоги. І дитина точно відчує це. І гірше, коли вона не буде мати пояснень для себе. Тоді та тривога буде відкладатись у дитини всередині. Треба пояснювати все так, як є. Що це небезпечне захворювання, а карантин для того, щоби воно менше поширювалось, щоб ми могли про себе подбати.

Не залишайте дитину саму вдома

Дитину з особливими освітніми потребамидошкільного віку не можна залишати саму вдома. Так само, як дитина середнього шкільного віку не може доглядати дошкільнятко. У неї ще не сформована відповідальність, а увага може відволіктись на якусь забавку, і буде втрачено контроль за малечею.

Взагалі малих дітей навіть небезпечно лишати самих. Їм в будь-який момент може стати нудно – і тоді вони можуть взятись до якихось заборонених предметів чи занять.

Щоденно займайтеся з дитиною

Корекція розвитку дітей з особливими освітніми потребами потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційні заняття продовжувалися під час карантину.

Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, за можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

Корекційні завдання можуть використовуватися під час режимних моментів, організації дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть зовсім незначні.

Якщо дитина втомилася – дайте їй відпочити, або займіть її іншою діяльністю. Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

У дошкільному віці, щоб підготувати дитину до школи, потрібно вчити її розглядати предмети, аналізувати їх, порівнювати за розміром, величиною (великий, маленький, однакові), за формою (коло, трикутник, квадрат), орієнтуватися у просторі (згори-внизу, праворуч-ліворуч, довше – коротше, важче – легше, під, над, між, посередині) на прикладі розташування предметів.

Звертати увагу дитини на характерні ознаки кожної пори року, на добові зміни (ранок, день, вечір, ніч), на погоду (тепло, прохолодно, дощ, сніг, вітер, сонце світить тощо), який одяг потрібно вдягати залежно від погоди та пори року, називати дні тижня, місяці. Визначати пори року та погоду на відповідних малюнках у дитячих книжечках.

Слід розказати дитині про родину: хто старший за віком (тато, мама, бабуся, дідусь), хто молодший (сестричка, братик), хто з них працює, хто навчається, а хто веде домашнє господарство.

Корисно розглядати разом з дитиною дитячі книжечки, аналізувати малюнки, визначати на них об’єкти, місце їх розташування, форму, колір та інше.

Слід також розвивати у дитини елементарні ручні уміння, користуватися олівцем, ножицями; вчити її виготовляти різні вироби; разом з нею виготовляти вироби з паперу, пластиліну, з природних матеріалів. Важливо, щоб дитина отримувала задоволення від виконаної роботи, раділа результатам своєї праці. При цьому дозувати співвідношення між допомогою дитині та мірою її самостійності: завжди мають залишатися для неї посильні завдання для самостійного виконання.

Доцільно влаштовувати домашні виставки зі зроблених дитиною виробів з паперу, з пластиліну, солоного тіста тощо.

Не соромтесь, звертайтеся за порадами до педагогів та психологів закладу дошкільної освіти, інклюзивно-ресурсного центру, інших установ щодо правильності здійснення корекційно-розвиткової роботи з дитиною вдома в умовах карантину.

Правильно організуйте повсякденне життя дитини

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

Обов’язково забезпечте дитині чіткий розпорядок дня. Складіть (краще разом з дитиною) детальний розклад, що включатиме: сон, прийом їжі, прогулянку, ігру, заняття і звичайні домашні обов’язки. Намагайтеся дотримуватися цього розкладу, незважаючи на бажання дитини постійно від нього відхилятися.

Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Домовтеся з дитиною про правила її поведінки вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначте і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома.

Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

Дитина повинна знати і бачити, що кожний член родини має певні обов’язки перед родиною, виконує певні доручення. Про це потрібно розказувати дитині та залучати її до виконання елементарних доручень: спочатку під керівництвом дорослого класти іграшки на місце, поливати кімнатні рослини, годувати домашніх тварин (кішку, рибок та ін.), прибирати посуд зі столу після їжі, розкладати ложки, ставити чашки.

Дитина має брати посильну участь у прибиранні помешкання, спостерігати за підготовчими роботами до приготування сніданку, обіду, вечері.

Необхідно давати інформацію дитині про продукти харчування, як називаються, хто, як і що виробляє, звідки що береться: овочі вирощують, фрукти — яблука, груші та ін. ростуть на деревах, що можна придбати у магазині (хліб, ковбаси, сир, цукерки та ін.).

Не вдавайтеся до фізичного покарання. Ваші стосунки з дитиною повинні ґрунтуватися на довірі, а не викликати страх. Дитина завжди повинна відчувати вашу допомогу і підтримку. Спільно вирішуйте труднощі, які виникають у дитини в процесі спілкування.

Будьте послідовними і постійними.

Намагайтеся завжди вести розмову спокійно і повільно.

Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

Намагайтеся уникати постійних заборон і окриків – «перестань», «не смій», «не можна» і так далі.

Оскільки точно невідомо, скільки часу буде тривати карантин, не давайте дитині всі іграшки відразу. Дайте одну-дві – і нехай награється вдосталь, тоді можна дати іншу.

Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

 

Діти у сприйнятті світу та життєвих обставин орієнтуються на поведінку батьків.

У Національній службі здоров’я нагадали, як поводитися з дітьми, аби вберегти їхню психіку в умовах війни.

Будь-який прояв негативних емоцій – нормальна реакція в українських реаліях сьогодення, але в НСЗУ наголошують:

“Паніка, крики, сльози батьків викликають у дитини відчуття, що відбувається катастрофа”.

Навіть коли довкола відбуваються страшні події, які важко сприймати з “холодною” головою, все одно пам’ятайте:

Спокійні ви – спокійна дитина

Намагайтеся поводитися спокійно принаймні при дитині. Це допоможе їй легше адаптуватися до складних життєвих обставин.

Також важливо дотримуватися звичної для дитини рутини.

Не забувайте про обійми

Намагайтеся якомога частіше обіймати дитину. Вона має відчувати, що ви поруч.

Грайте з дитиною

Живий контакт з батьками допоможе дитині відволіктися. Не залишайте її наодинці з гаджетами.

Раніше Центр громадського здоров’я опублікував перелік простих ігор, за допомогою яких батьки зможуть допомогти своїм дітям зняти напругу.

Транслюйте дитині відчуття безпеки

Проговорюйте дитині, що у будь-якому випадку захистите її від небезпеки.

Пояснюйте, що саме ви робите для її та вашої безпеки: для чого залишаєте квартиру та спускаєтесь в укриття. Якщо доводиться евакуюватися, слід пояснити, чому це життєво необхідно.

Психологиня Світлана Ройз разом з Міністерством освіти і науки також розповідали, як правильно говорити з дитиною, якщо хтось із батьків йде на війну

Варто пояснити дитині, що дорослі її захищають, долаючи ворога. Вона має знати, що життя змінилось не назавжди. Частіше кажіть їй, що колись війна обов’язково скінчиться, але не називайте жодних часових термінів.

Кажіть дитині правду

Важливо бути відвертими з дітьми навіть тоді, коли стається найгірше. Не обов’язково вдаватися до жахливих подробиць, але вона має знати правду.

Також в НСЗУ наполегливо радять не дивитися при дитині відео з вибухами та ненормативною лексикою.

Раніше у Центрі протидії дезінформації при РНБО роз’яснили, як допомогти дитині пережити вимушений переїзд під час війни.

 

 

 

СПІЛКУВАННЯ З РОВЕСНИКАМИ

Якщо для дітей дошкільного віку батьки є цілим всесвітом, і вони можуть замінити партнерів у іграх і однолітків, то з 8–9 років живе спілкування з такими ж дітьми стає надважливим. Тому варто спробувати організуватися з іншими батьками у вашій місцевості, які мають дітей такого ж віку, для спільної діяльності – прогулянок, ігор, творчої та побутової діяльності (наприклад, спільного чаювання).

У цьому випадку головне завдання для батьків дитини з ООП – не акцентувати увагу на корекційній роботі, а дати дитині змогу вільно спілкуватися. І коли такі зустрічі увійдуть у щоденне життя, тоді можна починати думати про пошук фахівця, який би міг займатися з дітьми.

Війна торкнулася кожного, педагогів у тому числі. І якщо ви сидітимете й чекатимете, що знайдеться фахівець, котрий вам усе організую, ви будете сильно розчаровані. А от якщо ви почнете щось робити самостійно, буде суттєво легше знайти людину, яка долучиться до процесу й допоможе.

ДОПОМОГА СПЕЦІАЛІСТІВ

Якщо ви маєте змогу продовжувати корекційні заняття – це ідеальний варіант. Але якщо такої змоги немає, то можна організувати заняття з дитиною самостійно, наодинці або в групі. Так ви на власні очі побачите, чого саме потребує ваша дитина, та конкретизуєте запит щодо її розвитку та занять.

Можна спробувати зв’язатися з фахівцями, які надавали підтримку вашій дитині до війни. Можливо, вони на зв’язку та зможуть проводити заняття онлайн чи переспрямувати вас до своїх колег.

Батьки також можуть звернутися до корекційних центрів, ІРЦ чи приватних фахівців у тому місці, де вони перебувають. Якщо вони працюють, то, можливо, зголосяться проводити заняття з вашою дитиною чи долучити до відповідної групи.

Так само можна пошукати фахівців, які працюють онлайн: здебільшого вони поступово відновлюють роботу, якщо перебувають у безпеці. Причому багато хто надають консультації та допомогу безплатно, розуміючи, у якій ситуації ми всі нині перебуваємо.

Але оскільки вони не бачили вашу дитину та не працювали з нею до цього часу, вам доведеться ретельно конкретизувати свій запит. Тобто не “ситуація погіршилася”, а “потрібна допомога в організації режиму навчання” або “у модифікації програми з певного предмета для такого-то класу”, “як застосовувати математику в побуті” тощо.

Але варто також розуміти: якщо ви не готові вкладати час та сили в самостійні заняття з дитиною, онлайн-консультації навряд чи допоможуть.

 

 

                    Поїздка з дитиною під час війни: основні правила безпеки