10 Липня 2020

Вихователь групи “Бджілка”

Яценко Ганна Валерівна

Вихователь групи 

Масалютіна Олена Вікторівна

Помічник вихователя 

Лінник Олена Вікторівна

Девіз нашої групи

«Ми «Бджілки» маленькі,

Веселі, чепурненькі,

Любимо бігати та гратись,

Працювати та співати.

В нашій групі дуже мило,

Гарно, світло і красиво,

У нас у «Бджілок» все гаразд,

Завітайте ви до нас!»

Педагогічне кредо
“Кожна дитина талановита, але її потрібно навчити орієнтуватися в сучасному світі, щоб з мінімумом витрат досягти максимального успіху»

 

Режим організованої життєдіяльності дітей

Режимні процеси

Ст. група

Прийом дітей, ранковий огляд,

Ранкова гімнастика

7.00 — 8.00

8.00 — 8.10

 Самостійні ігри дітей

8.10 – 8.30

Підготовка до сніданку, сніданок

8.30 — 8.50

Підготовка до занять

8.50 — 9.00

Організована  навчально-пізнавальна діяльність

9.00 — 11.00

Підготовка до прогулянки, прогулянка, ігри

11.10 – 11.20

Повернення з прогулянки, миття рук, обличчя, підготовка до обіду

11.20 – 12.00

Обід

12.10 – 12.30

Підготовка до сну, сон

12.30 — 15.10

Поступовий підйом, загартовуючі процедури, одягання

15.10 – 15.30

Полуденок

15.30 – 15.55

Ігри, розваги

15.55 – 16.10

Підготовка до прогулянки, прогулянка, спортивні ігри, праця

16.10 – 17.30

Робота з дітьми

День вишиванки

ІГРИ НА РОЗВИТОК ДИХАННЯ ТА КОМАНДНОЇ ГРИ

командна гра

Старша група . 2021 -2022 навчальний рік.

                                                                    

                                                                                                                            

                                                                                                               

ВИСТАВКА ” ОСІННІ ДИВА”

 

День без іграшок

Ігри з коктельними трубочками

Малювання на камінцях

Конструювання з стаканчиків та паперових тубусів, коробок з цукерок

Ігри з гудзиками та кольоровими камінцями

 

Дизайнерська школа

 

 

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

“Вплив комп’ютера на здоров’я дитинини”

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємося між собою. Завдяки технічному прогресу виникли нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними – і нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, Інтернет.

З дитинства нас привчали до того, що не можна довго дивитися телевізор або сидіти біля комп’ютера – “Очі зіпсуєш!”, “Сколіоз заробиш!”, “Жахіття потім снитися будуть!”. Яких тільки страшних історій нам не розповідали, аби прогнати від джерела задоволень. І ось тепер вже наші діти просиджують вечори біля монітора, а ми турбуємося про їхні очі та спини. Але чи такий страшний цей звір? Чи справді робота за комп’ютером шкодить здоров’ю? – Спробуємо розібратися.

 У чому небезпека

Коли мова йде про дітей, головну небезпеку зумовлює той факт, що вплив відбувається на організм, що розвивається. У період дорослішання і позитивні, і негативні фактори мають більш вагоме значення. Яким ризикам піддають своє здоров’я діти, що подовгу сидять біля монітора? Ось найпоширеніші:

  • Гіподинамія. Тривале сидіння перед комп’ютером в одній позі замість занять спортом і активних ігор на свіжому повітрі призводить до того, що м’язи слабо розвиваються, дитина стає дратівливою, швидко стомлюється. До того ж сидяче положення негативно позначається на спині та попереку, псується постава.

  • Порушення зору. Постійна напруга зору веде до стомлення очних м’язів, а також негативно впливає на внутріочні судини і сітківку ока.

  • Концентрація уваги. Тут все не так однозначно. Під час коротких сеансів використання комп’ютера увага, навпаки, тренується, а ось під час тривалих – концентрація втрачається.

  • Навантаження на руки. Під час роботи за комп’ютером кисті рук постійно знаходяться в напрузі: вони здійснюють однотипні рухи, довгий час не змінюють позицію, в результаті виникає стійке стомлення м’язів рук, що виражається потім в болю суглобів. Крім того, через порушення кровообігу і погіршення нервової прохідності можлива поява судом, порушення координації пальців.

  • Навантаження на шию. Шийний відділ хребта під час роботи за комп’ютером також знаходиться в постійній напрузі, особливо якщо дитина сидить нерівно. У результаті погіршується кровопостачання мозку, може виникнути кисневе голодування, що виявляється в головних болях.

  • Вплив на ЦНС. Тривале використання комп’ютера може не тільки стати причиною підвищеної стомлюваності і навіть запаморочень, але й викликати інші вегето-судинні порушення – денну сонливість, полохливість, апатію, неуважність, запальність, слабкість…

  • Психологічний аспект. Його теж обов’язково потрібно враховувати. Часто діти, захоплені інтернет-спілкуванням, втрачають здатність до живої комунікації – їм складніше знаходити спільну мову з однолітками, нецікаві інші активності. Крім того, на емоційний і розумовий розвиток дитини можуть справити істотний вплив потоки інформації, одержуваної з Мережі – на жаль, далеко не завжди корисної та безпечної.

  • Проблеми з харчуванням.

  • Захоплена комп’ютером дитина часто забуває про їжу або і зовсім втрачає апетит. Інші діти, навпаки, починають харчуватися неконтрольовано – перекушувати прямо перед монітором і не особливо дбати про якість їжі.

Як зменшити негативний вплив?

  • Обмежити час роботи дитини за комп’ютером до чітко встановленого періоду, відповідного віковим нормам (діти до 6 років – не більше 20 хв на день, 7-8 років – До 40 хв на день, 9-11 років – годину-півтори).

  • Привчити дитину періодично робити перерви, хоча б на декілька хвилин відволікаючись від комп’ютера та активно рухаючись, розминаючи все тіло та окрему увагу приділяючи кистям рук.

  • Забезпечити правильне робоче місце: комп’ютерне крісло повинно відповідати росту дитини, мати високу спинку та підлокітники. Встановлювати крісло слід на таку висоту, щоб погляд сидячої в ньому людини упирався в центральну частину монітора. Зверніть увагу на освітлення комп’ютерного столу: лампа повинна бути досить яскравою, але не сліпити.

  • Налаштувати монітор – виберіть оптимальну яскравість, контрастність. Прослідкуйте, щоб за замовчуванням стояв досить великий шрифт, а на робочому столі була встановлена картинка спокійних кольорів. Зверніть увагу, яка стоїть частота оновлення екрану – вона повинна бути максимально можливою (100 герц і більше).

  • Навчити дитину робити гімнастику для очей і стежити за тим, щоб під час роботи її обличчя було за 60-70 см від монітора.

Комп’ютер – це, безсумнівно, корисний винахід людства, а доступ до Інтернету відкриває перед дитиною величезні можливості саморозвитку. Не варто позбавляти своїх дітей цих переваг – просто подбайте, щоб робота за комп’ютером не перетворилася на залежність і щоб у дитини було правильно організоване робоче місце. А проконтролювати час перебування дитини в мережі допоможуть спеціальні програми батьківського контролю, які здатні через заданий час просто блокувати комп’ютер.

 

Консультація для батьків

“Комп’ютер і дитина: всі за і проти”.

Граючи в комп’ютерні ігри, дитина потрапляє в чарівну казку, де існує свій світ. Цей світ так схожий на справжній! Коли герої комп’ютерної гри пропонують малюкові полагодити стіну будиночка (правильно склавши паззл) або розташувати цифри по порядку, щоб дістатися до скарбів, діти відчувають свою значимість. А якщо в кінці завдання йому кажуть «молодець, ти впорався відмінно», це викликає у дитини захват!

Чудово намальовані, веселі і добрі дитячі комп’ютерні ігри несуть у собі багато цікавого, розумного, дотепного і повністю спрямовані на те, щоб діти розвивали і вдосконалювали свої знання. А зручне і зрозуміле управління і виконане професійними акторами озвучування зроблять кожну гру справжнім святом.

Отже, підіб’ємо підсумок. Комп’ютерні ігри:

Розвивають у дитини: Вчать дитину:

• швидкість реакції;

• дрібну моторику рук;

• пам’ять і увагу;

• логічне мислення;

• зорово-моторну координацію. • класифікувати й узагальнювати;

• аналітично мислити в нестандартній ситуації;

• добиватися своєї мети;

• удосконалювати інтелектуальні навички.

Не дивлячись на це, багато з вас, я впевнена, мучаться докорами совісті, дивлячись на захоплено грає на комп’ютері малюка, тому що всі чули про шкоду комп’ютерних ігор на здоров’я дітей. Частково це правда, і нам необхідно озброїтися знаннями в цьому питанні, щоб комп’ютерні ігри відтепер приносили до нас в будинок тільки позитивні емоції.

найголовніше – знати, як впливає комп’ютер на дитячий організм і скільки часу дитина може проводити за монітором без шкоди для здоров’я. Існують чотири основних шкідливих фактора: навантаження на зір, стесненная поза, випромінювання і навантаження на психіку. Давайте розберемо кожен з них по порядку:

Навантаження на зір

Це перший і найголовніший фактор. Тривала робота на комп’ютері призводить до зорової перевтоми, що, в свою чергу, може призвести до зниження гостроти зору.  Обов’язково пам’ятайте про те, що для кожного дитячого віку існує обмеження по часу для занять: в 3-4 роки дитина може перебувати біля комп’ютера 25 хвилин, в 5-6 років – 35 хвилин, у 7-8 – 40 хвилин. Після чого необхідно зробити перерву і невелику гімнастику для очей.

Якщо у малюка проблеми зі зором, то сідати за монітор йому можна тільки в окулярах. Ні в якому разі не дозволяйте дитині працювати за комп’ютером в темряві. Розташуйте дисплей так, щоб світло з вікна падало на екран і не світив в очі. Прослідкуйте, щоб відстань від дитячих очей до екрана становила 50-70 см. І пам’ятайте: комп’ютер не є основною причиною розвитку короткозорості у дітей. Величезну роль у цьому відіграють спадковість, телевізор і читання в темряві. При грамотному підході і організації робочого місця дитини, його зору нічого не загрожує.

Стиснена поза

Сидячи за комп’ютером, дитина дивиться з певної відстані на екран і одночасно тримає руки на клавіатурі або органах управління. Це змушує його прийняти певне положення і не змінювати його до кінця гри. Дуже важливо правильно організувати комп’ютерне місце для дитини. Прослідкуйте, щоб кисті рук малюка знаходилися на рівні ліктів, а зап’ястя – на опорної планки. Також необхідно зберігати прямий кут (90 градусів) в області суглобів. Обов’язково простежте, щоб стілець, на якому сидить дитина, не був занадто високим або дуже низьким. (Якщо комп’ютером користуються члени сім’ї різного зросту, то можна придбати спеціальний конторський стілець, висота сидіння якого легко регулюється). Слідкуйте, щоб дитина під час занять за комп’ютером не горбився. Якщо ви виробите в неї звичку сидіти рівно і дивитися на комп’ютер прямо, то найімовірніше йому вдасться в майбутньому уникнути проблем з м’язами і суглобами. І, звичайно, як можна більше урізноманітніть дозвілля дитини: між комп’ютерними іграми дитина повинна грати в рухливі ігри, гуляти, займатися спортом. Не дозволяйте малюкові перекушувати за комп’ютером: ця шкідлива у всіх сенсах звичка може залишитися на все життя.

Випромінювання

Спочатку деякі батьки бояться радіації від комп’ютерного монітора. Але мушу вам сказати, що у сучасних ЖК-моніторів передбачені всі заходи безпеки: зокрема, власне, те, що називається радіацією (гамма-промені і нейтрони), монітор взагалі не виробляє. У ньому просто немає пристроїв з такою високою енергією. Також нічого не випромінює системний блок.

Але кожен пристрій, що виробляє або споживає електроенергію, створює електромагнітне випромінювання. Це випромінювання концентрується навколо пристрою у вигляді електромагнітного поля. Деякі прилади, на зразок тостера або холодильника, створюють дуже низькі рівні електромагнітного випромінювання. Інші пристрої (високовольтні лінії, мікрохвильові печі, телевізори, монітори комп’ютерів) створюють набагато більш високі рівні випромінювання. Електромагнітне випромінювання не можна побачити, почути, понюхати, спробувати на смак або помацати, але, тим не менш, воно присутнє всюди.

Хоча шкідливий вплив звичайних рівнів електромагнітного випромінювання на здоров’я дітей і дорослих ніким поки не доведено, але краще поберегтися. Ось декілька порад:

• Найбільш безпечно встановити комп’ютер в кутку кімнати або в такому місці, де ті, хто на ньому не працює, не виявлялися б збоку або ззаду від машини.

• Дитина не повинна надовго залишати комп’ютер або монітор включеним. Якщо машина не використовується, вимкніть її.

• Слідкуйте за тим, щоб ваші діти сиділи по можливості далі від екрану. Згідно з випробуванням, проведеним журналом “Macworld”, користувачі, що сиділи, принаймні, до 70 см від екрану, отримали мінімальну дозу електромагнітного випромінювання.

Психічна навантаження

Четвертий за важливістю чинник ризику – навантаження на дитячу психіку.

Комп’ютер потребує не меншої зосередженості, ніж водіння автомобіля.

Цікаві ігри вимагають величезної напруги, якого практично не буває в звичайних умовах. Ця область ще мало вивчена. І все ж психічне навантаження можна зменшити.  По-перше, в роботі (повторимося ще раз і ще раз) слід робити перерви, а по-друге, необхідно стежити за змістовною стороною роботи на комп’ютері. Найлегше для дитячого сприйняття статичне кольорове зображення в супроводі звуку. Досить безпечно розглядати картинки або фотографії в супроводі дикторського тексту або музики. Гірше для психіки і очей сприймається малювання на комп’ютері, напружуючи зір, малюк сам напружується. Все це відбувається і під час читання з екрану тексту, тому пошук інформації в Інтернеті потрібно дозувати. Ну і, нарешті, справжні шкідники для психіки дитини – ігри:

• містять рухи на високій швидкості і дрібні елементи зображення.

• містять агресію, девіз, яких можна виразити наступними словами: «Убий їх всіх!».

Перевтома і напруження дитячого організму після таких ігор зняти дуже нелегко.

Отже, наші рекомендації для правильного підбору і застосування ігрових програм з метою виховання і розвитку дошкільника:

• Перш за все, вибирайте жанр гри у відповідності із темпераментом і схильностями дитини: одним дітям краще підходять спокійні, розмірені ігри, іншим – активні, динамічні.

• Дозволяйте довше грати в ігри з дослідницьким змістом, ніж з розважальним. Якщо дитина проявляє ініціативу, намагається вирішити проблему, аналізує ситуацію і робить з неї висновки – така гра, безсумнівно, містить елементи дослідження.

• Тривалість гри вибирайте у відповідності з віком дитини і характером гри. Ритм і тривалість гри повинні бути збалансовані: якщо ритм гри напружений, то гра не повинна бути тривалою.

• Не переривайте гру дитини до завершення епізоду – малюк повинен залишати комп’ютер з свідомістю успішно виконаної справи.

• Постарайтеся, щоб дитина засвоїла головний принцип тривалості ігрових сеансів – не можна грати в ігри на шкоду життєво важливим заняттям, таким як сон, їжа, відпочинок, фізкультура, ігри на свіжому повітрі та ін.

Описані нами всі за і проти перебування за комп’ютером вашою дитиною, аж ніяк не перебільшені, але і не применшені. Дотримуючись наших порад і рекомендацій, ви зумієте створити у своїй родині сприятливе та безпечне комп’ютерну середу. А ваші діти виростуть здоровими, і одночасно відчувають себе впевнено і комфортно в світі нових технологій і комп’ютерів.

 

Пам’ятка для батьків

1.  Шановні батьки, пам’ятайте! Тільки разом у співпраці зі школою, садочком, церквою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

2.  Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь з класним керівником і вчителями школи.

3.  Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, по бачене. Не дратуйтесь із-за кожної невдачі, що спіткає дитину, не карайте і не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти і усвідомити помилки, недоробки і загартуйте її силу волі своєю допомогою і розумінням.

4.  Привчайте дитину до самонавчання й до самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу у їх виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою і силою, а – добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

5.  Сприяйте тому, щоб дитина сформувала у собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення, проводила політінформації, виховні години. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати підготуватися до уроку вивчити необхідне, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

6.  Обов’язково надавайте посильну допомогу садочку,  школі (квіти, озеленення, оформлення кутків, класу, ремонт приміщення, участь у концертах, зборах).

Пам’ятка для батьків

 

Діти вчаться жити у життя

Якщо дитину постійно критикувати — вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожнечі — вона вчиться агресивності.

Якщо дитину висміюють — вона стає замкнутою.

Якщо дитина зростає у докорах — вона починає жити у почуттях провини.

Якщо дитина зростає у терпимості — вона вчиться сприймати інших.

Якщо дитину підбадьорюють — вона починає вірити в себе.

Якщо дитину хвалять — вона вчиться бути вдячною.

Якщо дитина зростає в чесності — вона вчиться бути справедливою.

Якщо дитина живе у безпеці — вона вчиться вірити людям.

Якщо дитину підтримують — вона вчиться цінувати себе.

Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості — вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

 

Консультація для батьків: «Літній відпочинок»

Настало літо – чудовий час року! Можна грати на повітрі, загартовуватися і оздоровлюватися.Літній відпочинок-це довгоочікуваний відпочинок і для батьків, і для дітей. Тому дуже важливо, щоб батьки з найбільшою користю розпорядилися цим дорогоцінним часом. Необхідно пояснити дітям, що купатися, плавати, засмагати корисно для здоров’я лише в тому випадку, якщо дотримуватися певних правил безпеки.

Щоб відпочинок приніс тільки задоволення вам і вашій дитині постарайтеся дотримувати деякі правила:

1. Якщо ви займаєтеся зі своєю дитиною, пам’ятайте, що ці заняття повинні бути короткими і проводити їх краще в ранкові години.

2. Слід пам’ятати, що виїжджаючи за місто, або подорожуючи по світу, слід обговорювати з дитиною отримані враження. Ваше завдання розширювати кругозір дітей, з’єднуючи наявні знання і життєвий досвід дитини.

3. Всіма силами відволікайте дитину від телевізора і комп’ютера, проводьте весь вільний час на свіжому повітрі, купайтеся, катайтеся на велосипеді, самокаті, роликах, грайте у футбол. Літо – це зміцнення здоров’я дитини і від того, як він відпочине багато в чому залежить його здоров’я на весь наступний навчальний рік.

4. Намагайтеся дотримуватися режиму дня, інакше дуже важко до нього повертатися у вересні. Не забувайте, що недосипання розвиває неврози, зростає стомлення. Дитина повинна спати не менше 10 годин.

5. Слідкуйте за харчуванням дитини. Морозиво, газована вода, не принесуть здоров’я вашій дитині.

6. Вибирайте тільки ті види відпочинку, які влаштують вас і вашої дитини.

7. Плануючи екскурсію на відпочинку, обговоріть з дитиною заздалегідь, як він до цього ставиться, якщо реакція негативна, спробуйте знайти компроміс. Спробуйте знайти іншу екскурсію, яка цікава і вашій дитині. Радьтеся з дитиною, будьте уважним слухачем, цінність спілкування не в кількості часу, а якість спілкування (увага, повага, розуміння).

8. Збираючись на відпочинок з компанією, намагайтеся брати людей, які поділяють ваші інтереси. Оптимально їхати на відпочинок зі схожим складом сім’ї. Однакові турботи, однакові проблеми, взаємодопомога, догляд за дітьми.

9. Заведіть з дітьми розмову про літній відпочинок і улюбленому всіма занятті – купанні ( річці, морі, озері). Підкресліть відмінності між морем, річкою, озером. Нагадайте про знаки, що забороняють купатися.

Пам’ятайте:

Відпочинок – це добре. Неорганізований відпочинок – погано!Сонце – це прекрасно. Відсутність тіні – погано!Морське повітря, купання – це добре. Багатогодинне купання – погано!Купання – прекрасне закаливающее засібМісце для купання повинне бути неглибоким, рівним, з повільним плином. Перш ніж дати дитині можливість самостійно увійти в воду, необхідно переконатися в тому, що в даному місці немає ям, глибокої тіни, корчів, гострих каменів. У воді разом з дитиною обов’язково повинен знаходитися дорослий.

КОНСУЛЬТАЦІЯ   ДЛЯ    БАТЬКІВ “ГРАЄМОСЯ ВДОМА”

Ви навіть не уявляєте собі, скільки різних скарбів є у Вашій квартирі. І всі вони допомагають розвивати дрібну моторику дитячих рученят, тактильну чутливість, пам’ять, мовлення, мислення. Не обов’язково скуповувати всі іграшки в магазині. Виявіть фантазію – і прості, доступні предмети стануть відмінними тренажерами для розвитку Ваших дітей.

Сірники, ватяні палички, гудзики, жолуді, каштани… Коли дитина грається із дрібними предметами (звичайно, під наглядом дорослих!), розвивається не тільки дрібна моторика, а й просторове мислення, уява, тактильна чутливість.

Із сірників, ватяних паличок, жолудів, каштанів та гудзиків можна викладати різні малюнки, як довільно, так і за схемою. Причому, всі ці предмети можна сполучити в одному малюнку.

Починати краще із простих геометричних фігур – квадрата, трикутника, ромба, сонечка, а потім поступово ускладнювати гру. Із сірників, ватяних паличок добре виходять зірки, їжачки, машинки, ялинки, будь-які фігури, в яких є багато прямих ліній. Спочатку малюнок викладає мама, адже малюка потрібно зацікавити. Потім “мистецький твір” можна робити разом.

Навіть найменшим дітлахам буде корисно перебирати гудзики – витягати з коробочки і складати назад, нанизувати гудзики на мотузочку, робити намиста і браслети. Тільки при цьому мама повинна бути на сторожі! Як би малюк не взяв іграшку до рота!

Якщо дитина зовсім мала, і є велика небезпека, що вона проковтне дрібні деталі, насадіть гудзики різного кольору та розміру на тверду міцну волосінь. Така іграшка може бути і брязкальцем, і рахунковим матеріалом, і наочним приладдям для вивчення кольорів, розміру та лічби.

Ігри із сірниками

Всі батьки люблять повторювати: “Сірники дітям – не іграшка!”. Правильно, звичайно. Тому що діти можуть що-небудь підпалити ненавмисне.

Але якщо поруч будуть мама або тато, то сірники можуть бути дуже цікавою іграшкою. Так уважає тато. Сьогодні він “У сірники” з Максом грає. Для початку він от яке завдання запропонував.

Утримай сірники

Покладіть на стіл 5 сірників і спробуйте взяти один із них великими пальцями. Тепер підніміть другий сірник двома вказівними пальцями. Тепер – третій двома середніми пальцями. потім четвертий – двома безіменними. І, нарешті, п’ятий – двома мізинцями. Хто упустив сірник, той залишиться.

Сірникова картина

Кожній дитині видайте сірники (скільки хочете – коробку, коробку на двох, коробочку на всіх). За командою учасники починають викладати із сірників картинку на тему, що задана ведучим. Це може бути своє ім’я, прізвище, зображення якої-небудь тварини, смішного сюжету (“Тато спить”, “Автоперегони”, “Троє поросят” тощо).

Виграє той, хто впорався швидше (із більш простими завданнями), або той, у кого вийшла найоригінальніша сірникова картина (із більш складними завданнями).

Скільки сірників

Візьміть сірникову коробку і покладіть у неї два сірники. Потрясіть коробку і запитайте в дітей, як вони вважають, скільки сірників зараз знаходиться в коробці. Діти теж можуть потрясти коробку, потримати її в руках. Але відкривати коробку може тільки ведучий.

Отже, тепер Ви відкриваєте коробку і даєте дітям можливість перерахувати сірники. Перемагає той, хто назвав максимально близьке число. Тепер можете ускладнити завдання: відвернувшись від дітей, додайте кілька сірників. Нехай діти знов вгадують їхню кількість.

Сірникові коробки

Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використати в різних іграх. На чотирьох або шести кришечках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геометричні фігури: квадрат, коло, ромб, трикутник. Перемішайте кришечки і коробки. Попросіть малюків знайти і закрити пари.

Де мій гудзичок?

Якщо сірникових коробок у вас багато, можна їх склеїти в декілька рядів, як ящички в комоді. Іграшкове цуценя принесло із собою гудзик (монетку, фішку, скріпку і т.д.) і хоче покласти його в ящик. Воно кладе іграшку в один з ящиків і розмовляє з малюком, розповідаючи про себе. Потім запитує малюка, в якому з ящиків знаходиться його гудзик.

Місце, куди цуценя кладе гудзичок, постійно змінюється. Та й тривалість розмови постійно збільшується. Це завдання чудово тренує зорову пам’ять та увагу дитини.

Ложки, чашки, миски, сковорідки

Маленьким дітям дуже хочеться піти на кухню. А батькам це спричиняє безліч незручностей. Хоча, якщо до процесу поставитися з розумом, то з дитячої цікавості можна отримати багато користі. От, наприклад, всім відомо, що потрібно розвивати тактильне сприйняття. І батьки купують іграшки з різною фактурою поверхні.

Потрібно вчити дитину понять “великий – маленький”. А на кухні – стільки можливостей! Тут і розмаїтність різних поверхонь (гладкі ложки, ополоники, миски, плошки та шорстка сковорода), і вивчення співвідношень “великий – маленький” (цікаво, скільки ложок вміститься в миску, і чому туди не ввійде ополоник). А як весело стукати ополониками по каструлі або кришкою об кришку!

Тісто цілком можна використати як замінник пластиліну, адже це – чудовий матеріал для ліплення! Воно легко мнеться, менше забруднює, і не буде нічого страшного, якщо дитина для картини з будь-якого підручного матеріалу – гудзиків, жолудів, сірників, круп, мотузочок, ниток, дроту, насіннячок, гілочок тощо. Розминання тіста – цікаве і корисне заняття для малюка.

Крупи, сіль, кава, макарони

Крупи, сіль, кава, макарони теж знадобляться для “кухонної школи”. Дрібну крупу (наприклад, манну) і сіль можна використати для пальчикового малювання. Для цього необхідно висипати крупу на піднос рівним пластом. Помалюйте самі, покажіть дитині, як це цікаво.

Проведіть пальчиком по крупі. Вийде яскрава контрасна лінія. Потім візьміть пальчик дитини. Нехай малюк сам намалює кілька хаотичних ліній. Коли дитина зрозуміє, що потрібно робити, можна розпочинати малювання візерунків. Спочатку малює мама, потім – малюк.

Малювати можна все, що завгодно: хаотичні лінії, будиночки, кола, забори, хмари, спіралі, обличчя, букви або цифри. Велику крупу (гречку-ядрицю, горох, квасолю, кавові зернятка) можна використати для викладання картинок, так само як і із сірників, гудзиків і ватяних паличок. Придатна вона і для аплікацій. Пересипати крупу цікавіше за все в прозорий посуд, щоб було видно.

 

Консультація для батьків: “Що таке фонематичний слух, та як його розвивати вдома”.

Часто від батьків можна почути «у моєї дитини каша в роті» або «немає багатьох звуків». Причиною таких проблем у дітей часто є недостатньо розвинений фонематичний слух. Фонематичний слух – це здатність аналізувати те, що ми чуємо.

Сформовані фонематичні процеси є основою для чіткої звуковимови, правильної побудови складової структури слова, фундаментом для оволодіння граматичної сторони мовлення, успішного опанування письма і читання.

Для розвитку слухового сприймання головною умовою є розбірливе чітке мовлення дорослого, без сюсюкання та без неправильних слів якими користується дитина.

Ваше мовлення – це еталон для дитини; те, як ви розмовляєте – означає, що ви хочете щоб так говорила ваша дитина.

Фонематичний слух можна розвивати з малечку. Наспівуйте своєму дитяті колискову, адже його мозок вже у 10 місяців може проаналізувати ритм, а згодом і наспівувати мелодію за вами. Забавлянки та потішки так само розвиватимуть слух малюка. Читайте дитині казки! Ви навіть уявити не можете наскільки це впливає на фонематичний слух та розвиток мовлення загалом. Можна в грі без особливої підготовки розвивати фонематичний слух дитини.

Фонематичний слух розвивається на немовних та мовленнєвих звуках.

Підбірка ігор:

«Звукові коробочки». Разом з малюком насипте у пластикові коробочки, які ми дістаємо з Кіндер-Сюрпризу, крупу, ґудзики, скріпки, квасолю, маленькі гвинтики, половинки зубочисток…. Добре буде також роздрукувати невеликі картинки цих предметів, що всередині. Дитина по звуку повинна вгадати, що всередині і співставити з картинкою, а тоді відкрити коробочкуі перевірити себе. Можна зробити пари коробочок та шукати однаковий звук.

«Домашній оркестр». Влаштуйте музичну гру на кастрюлях, баночках, коробках, паличками по поверхні.

“Три ведмеді”. Дитина відгадує за кого з персонажів казки говорить дорослий. Більш складний варіант – дитина сама говорить за трьох ведмедів, змінюючи висоту голосу.

“Відгадай, що звучало”. Уважно послухайте з дитиною шум води, шелест газети, дзвін ложок, скрип дверей та інші побутові звуки. Запропонуйте дитині закрити очі і відгадати – що це звучало?

“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

«Слова правої і лівої ручки». Вправа зі словами-паронімами. Пароніми – це пара слів, один звук (буква) які відрізняють ці слова, наприклад, піч-ніч, вуха-муха. Для цього роздруковуємо предметні картинки. Долоні дитини повертаємо догори і кладемо одну пару картинок на них. Наприклад, на праву – картинку із зображенням суниць, а на ліву – синиць. Запитуємо де синиці. Дитина може припідняти відповідну руку вище, або сказати, що зліва.

Гра «Довгий-короткий». Готуємо набір стрічок або смужок паперу: короткі по 5-6 см та довгі – по 10-12 см. Називаємо слова (іменники), а завдання дитини визначити, яке слово за звуковим складом коротке, а яке довге. Спочатку краще брати слова, які легко відрізнити на слух, наприклад, мак, бегемот, дуб, петрушка, ключ, горобина. Як варіант, можна взяти стрічки (смужки) різних кольорів і почувши слово, яке ви назвали, дитина показує вам стрічку, колір якої буде відповідати почутому слову (це ще і розвиток уяви). Наприклад, ромашка – біла довга стрічка, лис – коричнева коротка.

 

Поради батькам: “Як покращити пам’ять дитини”.

5 простих та ефективних способів.

Гарна пам’ять – важлива складова для повноцінного розвитку та самореалізації дитини. Розвивати пам’ять потрібно ще з найменшого віку, тоді результат буде дійсно позитивним.

А для того, щоб поліпшити рівень її розвитку, можете скористатися простими способами:

1. Запитуйте, як пройшов день дитини. Бажано, аби ця розповідь була детальною. Такі монологи допоможуть вашій дитині навчитися вибудовувати хронологію подій, аналізувати їх. Спочатку розповідь дитини буде плутаною, але з часом її мова стане більш зв’язною, вона буде згадувати все більше подробиць і дрібних деталей.

2. Читайте з дитиною книги. Поки дитина ще маленька, читайте йому, наприклад, перед сном цікаві і прості казки або вірші. Пробуйте разом вчити невеликі чотиривірші напам’ять. Це самим позитивним чином позначиться на словниковому запасі вашого малюка. А коли він навчиться читати самостійно, постарайтеся прищепити йому любов до цієї справи. Нехай книга стане хорошим другом для дитини. Навіть якщо дитина не дуже хоче, нехай для неї обов’язковим правилом буде читання декількох сторінок в день якої-небудь книги. І обов’язково просіть дитину переказати прочитане і висловити своє ставлення.

3. Грайте з дитиною в слова. Називайте малюкові 10 слів і просіть повторити їх. Можна вибирати слова певної тематики (фрукти і овочі, їжа, іграшки, дерева, квіти, які предмети є в кімнаті і т.д.). Всі слова, які дитина не назвала, їй обов’язково потрібно нагадати. Вважається, що якщо малюк 6-7 років може повторити 5 слів з 10, у нього хороша короткочасна пам’ять. Для розвитку зорової пам’яті можна викладати перед малюком картинки (наприклад, 5-7 штук) і просити запам’ятати їх. Потім можна прибрати одну або дві і запитати, чого не вистачає, або перемішати все картинки місцями і попросити малюка викласти їх в первісному порядку.

4. Навчіть дитину методу асоціацій. Такий спосіб відмінно допоможе запам’ятати інформацію. Навчіть дитину вибудовувати взаємозв’язки між словом і чимось дуже знайомим і зрозумілим їй. Запитайте у малюка, з чим у нього асоціюється те чи інше слово або разом придумайте. Асоціації можуть бути звичними або смішними, знайомими кожному або зрозумілими тільки вам і малюкові.

5. Вивчайте разом іноземну мову. Це прекрасне тренування для пам’яті, як і будь-який новий навик, наприклад, гра на музичному інструменті або навіть навчання танцям. 10 нових іноземних слів в день або пара простих фраз – запам’ятати їх не забере багато часу, зате це дуже корисно і в майбутньому ця навичка дитині точно стане в нагоді. І обов’язково повторюйте вивчене напередодні на наступний день.

 

Консультація для батьків: “Як привчити дитину до порядку”

Усі діти прагнуть бути самостійними, але вони не завжди погоджуються виконувати доручення батьків.

Якщо діти з раннього віку починають допомагати батькам по господарству, то вони будь-яке нове заняття сприйматимуть не як повинність, а як можливість навчитися чогось нового. Але, на жаль, мами і тата часто скаржаться на те, що їхня. дитина виконує усі доручення «з-під палки». Як же виховати у малюка відповідальність і свідоме ставлення до дорученої справи?

Насамперед, мами і тата повинні подбати про те, щоб у малюка були свої обов’язки, які, окрім нього, ніхто не виконуватиме. Наприклад, дошкільник має після прогулянки почистити черевики і повісити на місце свою курточку, скласти перед сном іграшки і прибрати зі столу після обіду… Коло обов’язків може бути різноманітним, головне – не доручати робити те, з чим йому буде важко впоратися.

Спочатку ненав’язливо керуйте процесом. Хочете, щоб малюк витер пил на меблях? Покажіть, як це потрібно зробити. І нічого, якщо перший досвід виявиться невдалим, не потрібно вказувати малюкові на помилки – і з часом він всього навчиться. Краще похваліть його. Можна навіть сказати: «Ти дуже добре впорався з цим завданням, тому тепер я довіряю тобі таку відповідальну справу, як миття за собою посуду». І ось вже звичайна робота у домі із категорії «примусової» переходить у спосіб заохочення, і малюк буде із захопленням виконувати будь-яке ваше доручення. У дошкільному віці, коли малюка ще тільки починають залучати до праці, дуже корисно заохочувати й нагороджувати його за кожну виконану роботу (хоча б наклейкою або зірочкою), це стане для нього гарною мотивацією.

І ще один важливий момент: намагайтеся все робити разом із малюком. По-перше, це найкращий приклад і стимул для нього. По-друге, ніщо так не об’єднує, як спільна праця.

Батькам варто замислитися і про те, як поводитися, якщо малюк не виконав доручену справу.

Він має розуміти: до вимог дорослих варто ставитися із повагою, а байдужість та небажання не залишатимуться безкарними. Тому потрібно із самого початку обговорити це з малюком. Йдеться не про тілесне покарання або щось подібне, що принижує гідність маленької людини, а про те, щоб навчити малюка дотримуватися слова. Пропонуючи малюкові щодня прибирати свої іграшки, домовтеся з ним: «Ти маєш починати класти на місце іграшки одразу, як тільки я тобі нагадаю про це, і зробити це потрібно до початку вечірнього мультфільму. Якщо за цей час ти не прибереш іграшки на місце, їх приберемо ми. І два дні ти не будеш ними гратися».

Головне в такій домовленості – бути послідовним і не змінювати рішення. Якщо це вийде – малюк навчиться вчасно виконувати обіцянку. В іншому випадку – він думатиме, що завжди знайдеться спосіб «ухилитися» від обов’язків.

 

 

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «Вчимось розповідати казки дитині»

Казка відіграє важливу роль в житті дитині. Вона виховує, розвиває, навчає і лікує. Діти із задоволенням слухають і самі придумують казки. І дуже важливо слухання казки зробити цікавою подією, що запам’ятовується. Цього легко домогтися за допомогою декількох простих правил.

1.Добираючи казки, спочатку варто добирати такі, які можна не читати, а переповідати дітям. Це дасть змогу бачити очі дітей, їхню реакцію на розповідь.

2.Не треба уривати свій переказ перекладом чи поясненням бо так порушується цілісне сприймання твору. Не треба турбуватися тим, що дитина щось не розуміє: окремі незнайомі слова можуть звучати у її свідомості, немовби чарівна музика, збуджуватимуть цікавість, стимулюватимуть процес пізнання.

3.Знайдіть книгу с привабливими ілюстраціями, які зацікавлять вашу дитину. Ще один хороший засіб для ілюстрування казок – ляльковий театр.

4. Озвучуйте головних персонажів різними голосами. Змінюйте тон для озвучування тварин. Наслідуйте низький і грубий голос ведмедя, улесливу інтонацію лисиці чи сумний голос скривдженого зайця. Це допоможе дитині яскравіше уявити її героїв.

5. Додавайте деякі шумові ефекти. Наприклад: « Вовк грізно загарчав: гррр –р- р-…»( замість: вовк загарчав).

6. Розповівши чи прочитавши казку слід ставити заздалегідь продумані запитання, щоб з’ясувати, чи зрозуміла дитина зміст твору.

7.Коли дитина добре запам’ятає всю казку, запропонуйте їй розіграти казку в ролях, взявши на себе роль уподобаного персонажа або відразу декількох героїв.

8. Пропонуйте дитині розповідати знайомі казки. Спочатку з вашою допомогою, а потім самостійно.

9.Придумайте казку разом з дитиною, а згодом запропонуйте їй зробити це самостійно. Казка містить універсальні «рецепти» розв’язання багатьох проблем. Тому, слухаючи або придумуючи казку, дитина за допомогою дорослого буде вчитися переборювати свої найглибші неусвідомлені труднощі.

 

5 хитрощів, або як домогтися того, щоб дитина Вас слухалася!

Всі знають, що маніпуляція – це погано. Але іноді потрібно щоб дитини зробила щось «тут і зараз». На цей випадок ми пропонуємо вам кілька порад. Говорячи відверто, це способи маніпуляцій, але ми будемо використовувати їх тільки в крайніх випадках, і назвемо «хитрощами».

Хитрість №1: Запропонуйте дитині «вибір без вибору».

Наприклад: «Нам потрібно зробити прибирання, ти будеш складати в коробку конструктор або машинки?». Незалежно від того, що вибере дитина, іграшки в кімнаті будуть складені.

Хитрість №2: Перетворіть те, що не любить дитина, в щось привабливе.

Деякі мами дуже дивуються: як це, дитина не все їсть? Адже приготувати їжу можна по-різному, з звичайних продуктів можна зробити кораблик або смішне обличчя, і малюк не помітить, як з’їсть все, що лежить на тарілці. А вже якщо дозволити їй допомагати в приготуванні їжі! Нудне прибирання можна перетворити на веселу гру, наприклад, влаштуйте змагання, хто більше речей складе в коробку? Нехай домашня робота стане веселою грою!

Хитрість №3, яка зовсім ніяка і не хитрість: Домовляйтеся.

Виконаєш роботу – зможеш подивитися мультик.

Хитрість №4: Дозволяйте дитині вигравати.

Наприклад, вигадайте традицію, за якою перший, хто одягнеться вранці, зможе вибирати, чим всі будуть снідати. Звісно це маніпуляція, але в той же час це весело!

Хитрість №5: Знайте чим цікавиться дитини.

Яка улюблена передача вашої дитини? Ви до сих пір думаєте, що домашні справи це нудно, а з дитиною – ще й важко? Дитина допоможе вам знайти творчий підхід до будь-якої справи!

Але варто пам’ятати, що дитина, яка часто піддається маніпуляціям, дуже швидко цьому вчиться, і дуже рано батьки починають відчувати на собі всі «хитрощі», раніше застосовувані до неї.

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ “Як заохотити тата до ігор з дитиною”.

1. Не критикуйте способи та іграшки, якими батько грається з дитиною. Коли гра іде за власним бажанням, тоді учасники отримують від неї насолоду. А коли все іде через силу – виникає лише бажання швидше все закінчити. Тато повинен бути «живим», гра повинна йти від душі, він повинен бути включений, а якщо ви будете підказувати, то цього не буде. Ви можете внести свої корективи у випадку, якщо гра може зашкодити здоров’ю чи життю учасників і оточуючих людей.

2. Краще, щоб у батька з дитиною був певний визначений час для ігор (наприклад, після роботи). Якщо є регулярність, то це вже переростає в традицію, що само собою закріплює частоту взаємодії тата з малечею.

3. Добре, якщо в сім’ї є певні види взаємодії в яких приймає участь ЛИШЕ тато. Наприклад, політати, прогулянка з машиною, пограти в хованки. У дитини формується асоціація, про те, що тільки з татом відбувається дана гра. Це особливо актуально для мам маленьких діток – коли діти з мамою багато часу, «мамині», просять тільки її грати, а тата «бояться» і «забувають» за той час поки він на роботі). Бажано, щоб тато сам організував ці види ігор.

4. Намагайтесь організувати так, щоб дитина гралася з татом, коли вона має гарний настрій. Якщо її щось турбує, бажано, щоб в цей час поряд була мама.

5. Залишайте дітей на тат, особливо, коли малюку не час спати. Мамі обов’язково потрібен час щоб розвіятись, а тато має прекрасну можливість попрактикуватись самостійно, а не під вашим пильним наглядом. Будьте впевнені, немає ситуацій з якими б не впорався батько!

6. Хваліть тата за проявлену турботу і вміння встановлювати контакт з дитиною,знаходьте позитивні моменти, схожі риси і озвучуйте їх. Тоді в них з’явиться впевненість і бажання і надалі грати з дітьми. Крім того, хваліть тата в очах дитини. Наприклад, «бачиш який тато молодець – може знайти вихід з будь-якої ситуації (щось там трапилося), полагодити будь-яку поломку (зламалася машинка) і т. д.».

7. І на останок, мами, пам’ятайте, що на ігри з дитиною тато витрачає більше енергії, оскільки вони зазвичай активніші. Саме тому такі ігри досить короткотривалі і рідші ніж ігри з мамами. Майте це на увазі і не змушуйте тат гратися з дітьми!

 

В ЯКІ ІГРИ ГРАТИ З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ВДОМА?

Гра – це «чарівна скринька», за допомогою якої можна навчити дитину читати, писати і, головне, – мислити, спостерігати, розуміти, доводити власну думку, творити. Спільні ігри дають батькам чудову можливість більш пізнати свою дитину, її внутрішній світ, а головне позитивно взаємодіяти з нею.

Дітям старшого дошкільного віку поступово набридає гратися великими іграшками, їх більш цікавлять іграшки з кіндер – сюрпризів, дрібні іграшки: тваринки, машинки, солдатики, лялечки, динозаври. Вони з радістю програють з ними безліч різних варіантів гри. Діти будуть в захваті від незвичайного конструктору, моделей кораблів і літаків, яскравих фломастерів та пластиліну, цікавих настільних ігор, набору для шиття і в’язання. Дошкільнята люблять робити іграшки-подарунки власноруч, майструвати.

Конструювання розвиває у дітей моторику рук, розвиває логічне мислення та математичні навички (підрахунок кількості деталей, поділ цілого на частини, додавання різних кількостей деталей, відкриє у дитині розуміння пропорцій). Коли дитина має ідею того, що вона хоче збудувати з цеглинок LEGO, вона може реалізувати її. Для цього їй потрібно спочатку проаналізувати ідею, об’єкт, спланувати послідовність дій і створити задумане. Це вчить дитину досягати мети, розвиває уважність, можливість знаходити різні шляхи вирішення завдань, вміння завершити справу до кінця.

Дітям подобалося грати в ігри-загадки. Розгадування загадок розвиває здатність аналізувати, узагальнювати, формує вміння робити висновки.

Пазли – це корисна, пізнавальна, розвиваюча гра для дітей. В ході збирання цікавих диво-карток розвивається дрібна моторика рук, логічне мислення, терпіння та спостережливість. Як цікаво виготовити пазли разом з дітьми самостійно! Для цього потрібно розрізали на декілька частин листівки, роздруковані на принтері картинки з зображенням машинок, казкових героїв.

Сучасне життя вимагає від людини креативного мислення, нестандартних дій, тому важливо навчати дітей вміти аналізувати ситуацію, робити висновки. Одним з засобів, що сприяють розвитку інтелектуальних дій, є гра в шашки. На думку Василя Сухомлинського, вже у дошкільному віці поміж дітей розрізняють дітей теоретиків та мрійників. Шашки однаково потрібні, як одним, так і іншим. Теоретикам вони допоможуть розвинути логічне мислення, а мрійникам дадуть змогу збалансувати здібності необхідні для навчання в школі. Найважливіший та дієвий засіб, як зацікавити дітей шашками – це захопитися грою разом з нею.

 

 ДЕКІЛЬКА ПОРАД БАТЬКАМ ПРО ТЕ, ЯК МОЖНА РОЗВИВАТИ ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ДИТИНИ У НЕВИМУШЕНІЙ «ДОМАШНІЙ» ОБСТАНОВЦІ, ПІД ЧАС ПОВСЯКДЕННОГО СПІЛКУВАННЯ.

НА ПРОГУЛЯНЦІ

• На прогулянці не звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння»: нагадайте своєму маляті, що ви у горах чи у будинку чули як луна «повторює» останні слова, і запропонуйте йому на певний час стати такою луною. Наприклад : «Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі (тричі…) «чотири», «чотири»…

У КІМНАТІ

• Коли дитина просить, щоб ви почитали їй улюблену казку, оповідання, віршик, перед ті як задовольнити її прохання запропонуйте їй знайти відповідну сторінку за номером.

• Якщо ви зібралися пересадити кімнатні квіти, запропонуй дитині взяти участь у процес підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, можна розкласти перед нею пластмас горщики різні за розміром і дати завдання скласти їх один на один за принципом мотрійки.

НА ПРИРОДІ

• Виїжджаючи з дітьми на природу можна зайняти їх пошуками «курячого бога». Це камінчики з діркою, які, за словами людей, приносять щастя тому, хто їх знаходить. Камінчики можна лічити, групувати за розміром, кольором, нанизані на нитку.

•Можна полічити, хто знайшов більше камінчиків, порівняти, чиє намисто найдовше шляхом накладання одне на одне.

Цікаво буде оголосити конкурс на знаходження найменшого чи найбільшого камінчика. Камінчики, які мають незвичну форму, можна розфарбувати фарбами, восковими олівцями. 3 шишок, каштанів, камінців, листочків, гілочок попросіть дітей викласти якусь геометричну фігуру або інше зображення, порівняти, яких матеріалів використано більше.

Під час спостережень За деревами спонукайте дитину лічити кроки до дерева (точний окомір), листочки на дереві, пташок, які прилетіли чи відлетіли. Для розвитку орієнтування просторі запитуйте малюка, у який бік хиляться гілочки, коли дме вітер, – вправо чи вліво, знайти найвищий дуб; обійняти найтовстіше дерево; виміряти мотузкою товщину клена та прикласти до умовної мірки; викласти з листочків велике та маленьке коло, найдовшу, найкоротшу доріжку.

ІГРИ НА УПІЗНАВАННЯ

• Запропонуйте дитині пошукати навколо себе предмети, що мають форму яких-небудь геометричних фігур.

• Запропонуйте дитині на дотик дістати з мішечка предмет певної форми.

• Покажіть дитині декілька геометричних фігур. Попросіть її заплющити очі й заховайте одну з них. Запитайте, що саме заховане.

МАЛЮНКИ З ФІГУР

Запропонуйте дитині самій, олівцем чи фломастерами, намалювати, використовуючи тільки геометричні фігури, різні картинки. Почати краще з будиночків, казкових веж і машинок. А далі надайте дитині можливість обирати самій.

настільних ігор: доміно, морський бій, шашки, шахи, монополія, навіть хрестики-нулики

Грайте й розвивайте логіку!

 

ЦІКАВИНКИ ДЛЯ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ

«В ЯКІ ІГРИ МОЖНА ПОГРАТИ З ДІТЬМИ НА КУХНІ»

ГРА «ЇСТІВНЕ-НЕЇСТІВНЕ».

Правила гри: Дорослий називає різні предмети (наприклад, картопля, ніж, виделка, торт, каструля і т. п.) дитина в свою чергу повинна відповідати «їстівне» або «неїстівне». Потім можна помінятися ролями.

ГРА «КОЛІР, ФОРМА, РОЗМІР»

Правила гри: Батьки пропонують дитині назвати продукти (предмети на кухні) певного кольору, форми, розміру).

ГРА «ХТО БІЛЬШЕ»

Правила гри: Спільно з дитиною виберіть тему гру (н-р: «Посуд») і по черзі називаєте посуд. Хто більше назвав, той і виграв!

ГРА «НАЗВИ ЛАГІДНО»

Правила гри: Рідні називають будь-яке слово, а дитина повинна назвати його ласкаво, наприклад, моркву-морковочка, тарілка-тарілочка і т.п.

ГРА «НАЗВИ МЕНЕ…»

Правила гри: Спільно з дитиною вибираєте тему гри, наприклад, фрукти. І по черзі «ображаєте» один одного фруктами! (Ти – яблуко!, А ти – ананас! А ти – банан! Тощо)

Завдання на розвиток дрібної моторики:

1. розсортувати білу і червону квасолю;

2. викласти з квасолі яку-небудь фігуру, цифру, букву, слово…;

3. в мішечок покласти крупу (рис/гречка/горох) і дрібні іграшки з кіндер-сюрпризу. Вгадати на дотик знайдений в мішечку предмет;

4. порахувати скільки їдалень (чайних) ложок, н-р, рису увійде чашку, банку…

ФАНТАЗУЙТЕ І ГРАЙТЕ НА ЗДОРОВ’Я!

ПОРАДИ МУДРИМ БАТЬКАМ: “ЩО ХОЧЕ ЧУТИ ДИТИНА”

Іноді здається, що підтримати дитину можна тільки словами «молодець, добре!» Насправді таких слів куди більше. Саме вони допомагають дитині відчути, що ви її любите, розумієте і приймаєте.

ПОКАЖІТЬ ДИТИНІ, ЩО ВІРИТЕ В НЕЇ:

«Я тобі довіряю». «Я в тебе вірю». «Я поважаю твоє рішення». «Це непросто, але ти зможеш». «Ти робиш правильно». «Ти все правильно розумієш». «Як тобі це вдалося?» «Навчи мене. Як це в тебе виходить?». «Ти робиш це краще, ніж я». «У тебе виходить це краще, ніж у мене».

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА ЗУСИЛЛЯ І СТАРАННЯ ДИТИНИ:

«Я бачу, ти доклав чимало зусиль». «Я бачу, як ти старався». «Виходить дуже добре!» «Ти наполегливо рухався в перед – і все вдалося» «Можу уявити, скільки часу на це пішло!» «Уявляю, як довго ти намагався, щоб це вийшло!» «Твої старання дають гарний результат!» «Ти добряче потрудився над цим – і результат чудовий!»

ПОДЯКУЙТЕ ЗА ЧАС, ПРОВЕДЕНИЙ РАЗОМ:

«Я дуже ціную час, який ми з тобою проводимо разом». «Я з нетерпінням чекаю, коли ми зможемо знову пограти завтра». «З тобою дуже цікаво». «Мені дуже сподобалося, як ми пограли». «Я рада, що ти вдома». «З тобою дуже цікаво і приємно грати».

ДОПОМОЖІТЬ ДИТИНІ САМІЙ ОЦІНИТИ СВІЙ РЕЗУЛЬТАТ:

«Що ти думаєш про це?» «Уявляю, як тобі самому приємно!» «Що тобі самому тут найбільше подобається?» «А як ти сам думаєш?» «А що ти сам про це думаєш?» «А як тобі здається?» «А тобі самому як би хотілося?»

ДЯКУЙТЕ ДИТИНІ ЗА ДОПОМОГУ ТА ВНЕСОК:

«Щиро дякую тобі за те, що ти … (за конкретну справу)». «Спасибі за те, що ти зробив». «Спасибі за твоє розуміння». «Щиро дякую за твою допомогу». «Ти мені дуже допомагаєш, дякую!» «Завдяки тобі я закінчила цю роботу швидше». «Завдяки тобі у нас тепер так чисто».,

СКАЖІТЬ ПРО ТЕ, ЩО БАЧИТЕ:

«Ого! Кімната чиста!» «Дивись-но! Постіль застелена!» «Які яскраві фарби ти береш!» «Я бачу, ти дуже постарався!» «Бачу, що ти сам прибрав зі столу!» «Я не можу намилуватись тобою! Ти такий красивий!»

ЗМАЛЮЙТЕ СВОЇ ВІДЧУТТЯ:

«Я дуже люблю вчитися і гратися з тобою». «Радію, коли ти вдома». «Я відчуваю, що ми з тобою як одна команда». «Мені дуже приємно, коли ти так говориш». «Я така щаслива, що ти у нас є». «Мені дуже приємно, коли ти мені допомагаєш».

 

Консультація для батьків майбутніх першокласників: “Домашня діагностика готовності дитини до школи”

Знання й уявлення

  1. Чи може дитина розповісти про своє місто, вулицю ?
  2. Чи знає своє прізвище, ім’я, по батькові, членів родини?
  3. Чи знає скільки їй років?
  4. Чи розрізняє кольори?
  5. Чи може назвати пори року і місяці,дні тижня?
  6. Чи розуміє поняття «зверху-знизу», «зліва-справа» і т.п.

Пізнавальні процеси:

  1. Чи може здійснювати найпростішу класифікацію: живе-неживе, птахи-звірі, дерева-кущі-трави, фрукти-овочі?
  2. Чи помічає відсутність одного предмета серед 7-10?
  3. Чи може назвати наступне число?
  4. Чи згадує казку за ілюстрацією?

Мовленнєвий розвиток:

  1. Чи чітко вимовляє звуки, слова?
  2. Чи правильно будує речення?
  3. Чи може переказати казку, чи знає вірш напам’ять?
  4. Чи розмовляє з іграшками в процесі гри?
  5. Чи вільно спілкується з незнайомцями?

Емоційно-вольовий розвиток:

  1. Чи виглядає веселою та задоволеною?
  2. Чи швидко проходить страх, тривога?
  3. Чи може посидіти спокійно 15 хвилин?
  4. Чи піддається на умовляння та стримує роздратування?

Підготовка руки до письма:

  1. Чи правильно тримає ручку, олівець?
  2. Чи вміє користуватись фарбами,пластиліном, та вирізати ножицями по лінії?
  3. Чи вміє малювати та зафарбовувати олівцем зображення?
  4. Чи швидко може зібрати дрібні предмети (ґудзики, квасолини…)?

 

 

ПОРАДИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ В СІМ’Ї

Якими діти народжуються, це не     

від кого не залежить, але щоб вони

шляхом правильного виховання

зробилися хорошими — це в нашій

владі.

        Плутарх

Сучасна сім’я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечувати її достатні матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, фізичного, морального та духовного розвитку.

Батьки. Якими вони повинні бути? Загальних ре­цептів немає. І все ж… Ніжна, весела мати, що вміє бути ледь-ледь холоднуватою. Стримано-суворий батько, що часом усміхнеться і зрідка попустує. Можливо, на таких невеликих «вкраплюваннях» мають триматися і авторитет, любов до дітей.

А дитина, якою б вона не була, коли їй скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє без зайвих запитань і повчань.

У вихованні підростаючих поколінь важливим чинником має стати родинна педагогіка. Родинна педагогіка розглядає виховання дитини як певну взаємодію головним чином батьків і конкретних умов, що впливають на виховання й соціальне становлення особистості. Як вихователі, так і батьки повинні добре знати особистісні якості дитини: фізичне й психічне здоров я, стійкість нервової системи, реакції на ті чи інші види подразнень, інтереси і можливості тощо. А тому важливо поєднувати елементи наукової педагогіки та родинно-національних традицій, звичаїв і обрядів у підготовці батьків, педагогів до здійснення ними виховної функції, підвищення педагогічної культури сім’ї.

То хто ж допоможе батькам набути педагогічних знань? Напрошується традиційна відповідь — школа. І це, зрештою, правильно. Бо школа лишається одним з найбільших авторитетів у цьому питанні.

Аналіз педагогічної практики показує, що най­кращі результати дає така організація педагогічного всеобучу батьків, яка передбачає обов’язкові для батьків бесіди за сталим планом і програмою; групові та індивідуальні консультації, педагогічні практикуми, батьківські загальношкільні і класні збори, активне залучення до участі у виховній роботі” з класом, до виконання доручень батьківського комітету.

Зібрані матеріали призначені для класних керівників, вчителів, шкільних психологів в організації роботи з батьками і для самостійної роботи всіх, хто підвищує педагогічний рівень.

Стаття 59 Закону України «Про освіту»

Відповідальність батьків за розвиток дитини

1.      Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2.      На батьків покладається однакова відповідальність за виховання і розвиток дитини.

3.   Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

ü  постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

ü  поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім’ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів;

ü  сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту в обсязі вимог до її змісту,, рівня та обсягу;

ü  виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4.      Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Стаття 60

Права батьків

— Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

— вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей;

— обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти;

— звертатись до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

— захищати у відповідних державних, судових органах законні інтереси своїх дітей.

Сім принципів виховання дисципліни у дитини

1. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам’ятайте, щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводитись.

2. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров’я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вва­жають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків).

5. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.

6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.

7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, доз­волене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Для цього необхідно сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце в родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам слід пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; необхідно переконувати його, що навчання в школі – це серйозна праця, у результаті якої він пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання в неї почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей); формування моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років визначається вмінням виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, запам’ятовувати, ураховується також рівень розвитку тонких рухів руки та їхньої координації.

Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і спроможність довго виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність до навчання.

Оскільки формування шкільної зрілості, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості.

З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, з’ясування стилю спілкування в родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе такий тест.

Чи готова дитина до школи ?

  • Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
  • Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
  • Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?
  • Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
  • Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
  • Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
  • Чи вміє вона змінювати іменники за числами?
  • Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
  • Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?
  • Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
  • Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?
  • Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
  • Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
  • Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
  • Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
  • Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?
  • Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
  • Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо балів:

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;

10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

 

 

8 правил для батьків, які мотивують дитину до навчання

8 правил для батьків, які мотивують дитину до навчання

Всі батьки мріють про високу успішність своїх дітей у школі, але часто,
якщо діти не виправдовують очікувань, батьки вдаються до радикальних заходів,
таких як загрози, шантаж і покарання. Правда в тому, що ці методи не довго
будуть працювати і набагато ефективніше спробувати захопити дитину тим чи
іншим предметом, давши можливість вчитися добровільно, а не під тиском.
Звичайно, це вимагатиме сил і часу, але результат того вартий.

1. Відповідайте на всі питання дитини.
Навіть якщо ви дуже зайняті, знайдіть час на те, щоб дати розгорнуту
відповідь на кожне дитяче «чому?». Тільки так ви дасте зрозуміти дитині, що
пізнання нового – це захоплюючий і цікавий процес.

2. Підтримуйте всі захоплення дитини
Заохочуйте будь-яке нове захоплення дитини. Наприклад, якщо дитина
захоплюється музикою — запишіть її в музичну школу, а якщо сподобалась хімія
— подаруйте йому відповідну енциклопедію. Спробуйте відвідати разом з
дитиною дитячі лекції або виставки по темі, яка її зацікавила, а потім обговоріть
враження.

3. Купуйте дитині книжки про великих, відомих людей
Купуйте дитині біографії відомих людей, що домоглися великих висот в
області, яка цікавить вашу дитину. Обговоріть, як герой домігся своєї мети і які
поради з книги стануть у пригоді дитині.

4. Допоможіть дитині знайти правильне оточення
Пам’ятайте, що основний вплив на дитину надає оточення. Запишіть дитину в
цікаві секції, де він знайде друзів, які захоплені тим же, чим і він. Так дитина буде
оточена однодумцями і захоче бути не гірше за них.

5. Познайомтеся з однокласниками дитини
З`ясуйте, що з себе представляють однокласники вашої дитини. Хто з них
вважається лідером? Як вони ставляться до відмінників? Оточення дитини має
мотивувати її до нових висот, а не навпаки.

6. Не сваріть дитину за низькі оцінки
Контролюйте свій гнів, коли дитина приносити низькі оцінки. Поцікавтеся, що
завадило їй отримати гарну оцінку. Не порівнюйте дитину з однокласниками або

знайомими. Будьте завжди на її боці і постарайтеся допомогти налагодити
успішність.

7. Не перевантажуйте дитину
Слідкуйте за тим, щоб навантаження дитини були розумними і не виходили за
межі її можливостей. Якщо дитина буде перевтомлюватися, це призведе до стресу
і відсутності сил.

8. Не судіть про дитину за її оцінками
Пам’ ятайте, що багато великих геніїв погано вчилися у школі, але це не
завадило їм стати розумними та успішними. Пам’ятайте, що оцінки не завжди є
показником інтелекту і здібностей дитини.

 

Поради батькам щодо виховання обдарованої дитини в сім’ї

Розвиток творчих здібностей особистості — це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.

Обдарованість — це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов’язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

Розрізняють обдарованість:

  • соціальну — лідерську;
  • художню — музичну, образотворчу, сценічну;
  • психомоторну — спортивні здібності;
  • інтелектуальну — здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються гарно з одних предметів і не встигають з інших);
  • академічну — надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;
  • творчу — нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.

Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв’язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового.

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники — батьки.

Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім’ї

Повага до бажання дітей самостійно працювати Організація різноманітних ігор, вікторин, розгадування і складання кросвордів, чайнвордів, ребусів
Надання дитині свободи вибору Надання авторитетної допомоги
Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї Терпимість до безладдя
Заохочення обдарованої дитини Здібність до самоаналізу
Розвиток цікавості, допитливості, кмітливості, інтелекту й формування пізнавальних інтересів Знання психологічних особливостей обдарованої дитини. Розуміння їхніх потреб та інтересів
Мати творчий особистий світогляд Володіння почуттям гумору
Взаємозв’язок сім’ї і навчального закладу Застосування форм і методів народної педагогіки
Виховання культури мовлення Створення затишних і безпечних умов для розвитку

       Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

  1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.
  2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.
  3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
  4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.
  5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам’ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.
  6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
  7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

Поради батькам, які виховують обдаровану дитину

Найперше — потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав’язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам’ятати правило: «Не зашкодь!» Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини.

Батьки повинні завжди пам’ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем.

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися.

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною. 

Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.

3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.

7. Показуйте дитині цікаві місця.

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.

9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.

10. ніколи не карайте дитину приниженням.

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами.

12. Привчайте дитину самостійно мислити.

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею.

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.

15. уважно ставтеся до потреб дитини.

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.

21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.

22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.

23. Допомагайте дитині бути особистістю.

24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.

25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.

26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.

 

 

Діти вчаться коли грають – поради батькам як допомогти дитині взаємодіяти з іншими дітьми

 

Гра між малюками важлива для їх розвитку. Коли малюки грають, вони набувають життєві навички, які допомагають їм заводити друзів. Тому зробіть так, щоб у вашої дитини була можливість вільно спілкуватися з іншими дітьми: відвідуйте з нею парк, ігрові та спортивні майданчики, і інші громадські місця.

Гра з іншими – це важлива дитяча робота

Підтримуйте у малюка бажання грати, зробивши свій будинок зручним і звичним місцем для дитячих ігор.

Навчіть дитину правилам, необхідним для мирних ігор з однолітками.

Навчитися добре гратись з іншими – це робота не одного дня. Вона вимагає часу і практики.

Важливі життєві навички дитина освоює, коли грає з іншими дітками. Ці навички допоможуть їй завести і зберегти друзів.

Коли маленькі діти граються з однолітками, вони навчаються:

  1. співпрацювати;
  2. вести себе як лідер або виконувати вказівки лідера;
  3. вирішувати проблеми.

 

Як створити дітям умови для гри

Запросіть інших дітей до себе додому або пограйте з ними в парку по сусідству.

Перше відвідування вашого будинку іншими дітьми для ігор повинно бути коротким (близько 1 години) і краще, якщо гостей буде не більше двох.

Плануйте закінчити гру, поки всі не втомилися.

Робіть перерви між іграми, чергуйте активні і тихі заняття.

Ви повинні знати, як зв’язатися з батьками дитини, яка у вас в гостях.

Похід в гості для ігор з іншими дітьми

При першому відвідуванні чужого будинку ви можете залишатися до тих пір, поки не зрозумієте, що вашій дитині комфортно перебувати тут без вас.

Познайомтеся з батьками дитини по ближче. Ви можете бути корисними один одному.

Вільно приєднуйтесь до організованої ігрової групи

Граючи без батьків, діти найкраще взаємодіють з невеликою кількістю однолітків.

Дізнайтеся, з ким ваша дитина любить грати

Якщо ваша дитина особливо виділяє когось із дітей у дитячому садку або серед дітей у дворі, то запросіть її  друга до себе додому або у парк.

Зробіть свій будинок відмінним місцем для ігор

  • Заплануйте час і придумайте сценарій ігор заздалегідь. Уникайте таких речей, як костюми супергероїв і моделі зброї, які заохочують агресивну гру.
  • Дізнайтеся, що подобається вашому гостю. Запитайте заздалегідь у своєї дитини, чим захоплюється її друг. Під час гри гостю буде веселіше, а до того ж це навчить вашу дитину бути спостережливою і вдумливим.
  • Повинно бути достатня кількість ігрових предметів для всіх. Якщо їх недостатньо, запропонуйте дітям інше заняття.
  • «Улюблена річ» вашої дитини не повинна брати участь в іграх і «ділитися» з кимось. Нехай ваша дитина прибере подалі улюблені іграшки, які не хоче ні з ким ділити.
  • Зробіть свій будинок безпечним місцем. Побутова хімія, столові прилади і ліки повинні бути поза зоною доступу. Якщо в будинку є зброя, її потрібно зберігати замкненою і розрядженою; патрони повинні зберігатися в іншому закритому місці.
  • Не плануйте все до дрібниць – діти можуть не погодитися на ваш сценарій. Просто підготуйте деякі матеріали та ідеї. Нехай діти залучають власну творчість і фантазію!

Допоможіть дітям на деяких етапах гри – таких, наприклад, як вирізування ножицями фігур з паперу або фетру, і завжди стежте за ними, коли вони працюють інструментами. Здебільшого залишайтеся порадником і допомагайте, тільки коли діти потребуватимуть вашої допомоги. Дайте їм шанс подолати і вирішити суперечку самостійно.

 

Навчіть свою дитину бути хорошим другом

До, під час і після гри вашої дитини з іншими дітьми, говоріть з нею про те, як ладнати з однолітками.

Постарайтеся відразу донести до вашої дитини кілька простих і дуже конкретних правил:

«Люди не для того, щоб їх бити».

«Ми не забираємо іграшки у інших дітей».

Допоможіть своїй дитині висловити в словах свої симпатії, антипатії і бажання.

Наприклад, так:

“Мені подобається…”.

“Мені не подобається…”

“Я хочу бути…”.

Покажіть своїй дитині, як вирішувати проблеми.

Поясніть, чому щось неможливо, і запропонуйте інший варіант:

«Скажи Юлі, що тобі не подобається, коли тебе штовхають на гойдалках. Можливо, ви обидві хотіли б покататися на гойдалках».

Звертайте увагу на дрібниці і хваліть дітей за те, що пройшло добре:

«Мені дуже сподобалося, що ти пам’ятала правило: всі по черзі граються лійкою».

«Було приємно чути, як ви використовуєте ввічливі слова!»

 

Агресивна поведінка – норма для маленьких дітей

Оскільки маленьким дітям важко зрозуміти чужу точку зору, можливо, будуть потрібні деякі аргументи дорослих. Малюки на ситуацію реагують моментально і можуть зробити щось, не замислюючись.

Агресивна поведінка дуже часто зовсім не означає, що дитина налаштована вороже або готова завдавати болю іншим. Насправді маленькі діти дуже засмучуються, коли інша дитина отримує травму під час гри.

Коли щось трапляється під час гри, поговоріть з усіма. Допоможіть кожній дитині зрозуміти точку зору іншого. Таким чином, діти навчаться уникати конфліктів і справлятися зі своїми емоціями, а також прислухатися до аргументів інших. Якщо ви стурбовані агресивною поведінкою вашої дитини, поговоріть зі своїм педіатром.

Поради щодо зменшення агресивної поведінки

Забезпечте дітям адекватну кількість місць для гри. Велика кількість дітей у невеликому просторі призводить до збільшення ймовірності агресивної гри. Важливо мати достатню кількість місця, щоб уникнути конфліктів.

Простіше навчити дітей поводитися добре, ніж постійно говорити їм, що не слід робити.

«Я буду неподалік; підійди і скажи мені, якщо тобі знадобиться моя допомога».

Відразу ж перенаправляйте конфліктну поведінку, таку як поштовхи, бійки або захоплення чужих іграшок на більш позитивну діяльність.

Якщо діти перестають мирно грати, часто це означає, що прийшов час для нової діяльності. Наприклад, скажіть так: «Ми не беремо іграшки; ми ділимося іграшками. Схоже, ви вже закінчили з цією вантажівкою. Ось вам папір і маркери».

Навчіть дітей використовувати слова для вираження своїх почуттів, бажань і потреб.

Перша реакція малюка, як правило, «фізична», тому дитині може бути спочатку складно передавати емоції словами. Але так діти вчаться вирішувати свої проблеми, будувати відносини з іншими. Навчіть свою дитину говорити щось на кшталт: «Мені це не подобається. Я злюся, коли ти забираєш мою іграшку. Будь ласка, поверни її».

Припустимо, що дитина робить щось з поважної причини, навіть якщо її дія не дуже приємна для інших.

Те, що з боку виглядає агресивно, наприклад віднімання іграшок у дітей, може бути спробою дитини приєднатися до інших дітей. Навчіть свою дитину грати по черзі, а не злитися на інших дітей за те, що вони хапають її або свої іграшки.

Завжди звертайте увагу на базовий комфорт і потреби. Конфлікти між дітьми більш вірогідні, коли дітям занадто жарко, занадто холодно, коли вони голодні або втомилися.

 

Поради батькам щодо занять математикою вдома.

Для того щоб заняття були ефективними, потрібно створити навколо дитини розвивальне середовище, наповнене практичною математикою.

— Скільки яблук на столі?

— Скільки людей прийшло до нас в гості?

— Котра зараз година?

— Дай-но мені, будь ласка, 5 виделок.

— Давай купимо 7 апельсинів.

Ось декілька ідей: Разом з дитиною рахуйте кроки. Співайте пісеньки, читайте вірші, в яких зустрічаються числа. Розглядайте книжки із цифрами, читайте казки, оповідання, наприклад, «Вовк і семеро козенят», «Білосніжка і семеро гномів» тощо. Перераховуйте предмети, підсумовуючи. Наприклад, «Один, два, три, чотири, п’ять — всього п’ять». Звертайтеся до дитини із проханням дати вам указану кількість предметів: «Дай-но мені, будь ласка, три цукерки» тощо. Ліпіть цифри з пластиліну, викладайте з паличок, намистинок, малюйте на папері, на снігу — так дитині легше буде запам’ятати графічний образ цифр. Грайте в ігри, де використовуються цифри та числа. Обговорюйте числа, що мають значення для дитини, наприклад, номер будинку, вік дитини, кількість членів сім’ї, вік братиків, сестричок тощо. Грайте в «Класики» на підлозі, на асфальті — нехай дитина стрибає по порядку від цифри до цифри. Співвідносьте число та кількість, наприклад, коли накриваєте на стіл, співвідносьте кількість тарілок, виделок, ложок з кількістю людей. Повсякденні побутові ситуації можуть стати маленькими уроками математики. Усе це є дуже важливим і має стати невід’ємною складовою вашого життя. Уміння батьків природним шляхом створювати реальне математичне середовище навколо своєї дитини сприятиме формуванню в неї інтересу до вивчення математики у школі, адже вона в повсякденному житті, з одного боку, потребуватиме цих знань, а з іншого — матиме можливість їх застосовувати.

 

 

Вправи для розвитку мислення дитини

Закінчи  речення

Мета: розвиток словесно – логічного мислення.

Дорослий кидає м’яч дитині і пропонує початок речення. Дитина лове м’яч і закінчує речення.

Наприклад,

  • Морозиво солодке, а лимон ….
  • Корова мичить, а свиня…
  • Вдень світло, а вночі …
  • Літак летить, а машина …
  • Вдень ми обідаємо, а ввечері…
  • Півень кукурікає, а ворона …
  • Стрибунець стрибає, а птах …
  • Ти дивишся очами, а чуєш …
  • Змія повзає, а риба …
  • Лис живе в норі, а птиця …
  • Помідор червоний, а огірок …
  • Вчитель навчає, а лікар …
  • У людини дві ноги, а в собаки …
  • Трава зелена, а небо …
  • Капуста – овоч, а яблуко …

Ускладнення: використовувати геометричні фігури, форми, кольори, розміри та матеріали  навчальних предметів, які зараз дитина вивчає (наприклад, для закріплення вивчення домашнього завдання з біології чи з математики).

 

Кажи протилежне

Мета: розвиток уваги, мислення.

Дитина лове м’яч і говорить протилежне за значенням слово.

Наприклад,

веселий – сумний,  швидкий – повільний,  порожній – повний,  товстий- тонкий,  легкий – важкий, лінивий – працелюбний, білий – чорний, твердий – м’який,  злий – добрий, день – ніч, перший – останній, початок – кінець, гіркий – солодкий, далеко – близько, світлий – темний, покупець – продавець та інш.

Утвори нові слова

З кожного слова візьми тільки другий склад і запиши нове слово.

БОЛОТО,  КОНТОРА______________________

ОВОЧІ,  КОРОВА,  ГЛИНА________________

ПОГОДА,  МОЛОТОК,  СОВА_______________

ОСОКА,  КОРОВАЙ,  РУКА_________________

БУДИНОК,  ВИТИНАНКА, ШИНА___________

З кожного слова візьми останній склад і утвори нове слово.

НАСОС,  ГУСКА  _____________________

КУРКА,  НОРА,  ДИВАН_______________

МОЛОКО,  ВІДРО,  КАРТИНА__________

ГУМА,  ОРЛИ,  ВІКТОРИНА ____________

ХАТА,  ШУРМА,  ГОРА _________

Встановлення зав’язків

Дитині запропонувати до кожного слова підібрати логічну пару:

перо – … (куриця, подушка і т.д.)

лист – … (дерево, книга і т.д.)

ложка – … (виделка, тарілка і т.д.)

шишка- … (ялинка, лоб і т.д.)

 

Ігри та вправи на розвиток пізнавальних процесів

СКРИНЬКА З КАЗКОЮ
Мета:  розвиток фантазії, зв’язного мовлення, творчого мислення.
Матеріал:   8—10 різних фігурок, коробочка.
Хід гри
Виймати довільно фігурки з коробки. Треба вигадувати, ким або чим цей предмет буде в казці. Коли історія закінчилася, предмети збирають разом, і починається нова історія. Важливо, щоб кожного разу вийшла закінчена історія та щоб дитина в різних ситуаціях вигадувала різні варіанти дій із тим самим предметом.

ЧАРІВНА ТРУБА
Мета:  засвоєння дитиною протилежних якостей предметів; розвиток пізнавальної функції, уяви.
Матеріал:   журнал або аркуш паперу, згорнутий у трубочку.
Хід гри
Показати дитині «чарівну трубу» і сказати, що якщо подивитися крізь неї на предмет, то він змінить свої властивості на протилежні. Запропонувати дитині подивитися крізь трубу на предмети й розповісти, як вони змінилися.

ДОПОМОЖИ КОЛОБКУ
Мета:  розвиток   пізнавальної   уяви,   творчого   мислення, пам’яті, мовлення; визначення послідовності подій.
Матеріал:  картки із сюжетом із казки «Колобок» (виготовляють із двох книжок-маляток — по картці на кожний сюжет).
Хід гри
Нагадати дитині казку про Колобка, показати картки. Потім картинки змішують, дитина витягує кожну з них і продовжує розповідь із того місця, якому відповідає картинка.
Якщо дитина впоралася із завданням, запропонуйте їй розповісти казку в зворотньому порядку, начебто плівка прокрутилася назад.

СТАРА КАЗКА НА НОВИЙ ЛАД
Мета:  розвиток мовлення, уяви, творчого мислення, освоєння понять «більший — менший — ще менший».
Матеріал: казка «Три ведмеді», кружечки, що позначають ведмедів (коричневі, різних розмірів), червоний кружечок (дівчинка).
Хід  гри
Згадати з дитиною казку, використовуючи картинки.
Попросіть дитину вигадати «казку навпаки»: ведмеді заблукали й потрапили до дівчинки. Що вони стали б робити, як повелися? Ведучий пропонує за допомогою кружечків розіграти нову казку.

Магазин

Мета:  розвиток пам’яті.

Запропонуйте дитині “піти в магазин” і купити необхідні предмети, назви яких потрібно запам’ятати. Починати слід з 2-3 предметів

Чарівна торбинка

Мета:  розвиток пам’яті, уваги.

Покладіть в непрозору торбинку 10-12 іграшок, добре знайомих дитині (фігурки тварин, машинки, різні предмети). По одній виймайте іграшки і розповідайте про їх призначення, виставте всі іграшки в ряд, щоб малюк міг добре роздивитись. Покладіть іграшки до торбинки та запросіть малюка назвати іграшку, що є в торбинці і розповісти, як з нею можна гратися. Потім пограйтесь цими іграшками з дитиною.

Що змінилося?

Мета:  розвиток пам’яті, уваги.

Розкладіть на столі 5-6 предметів, які не пов’язані між собою, які неможливо згрупувати: м’ячик, книга, тарілка, молоток, груша, вазочка. Запропонуйте дитині запам’ятати, що де лежить. Коли дитина відвернеться, поміняйте місцями 2-3 предмети, а потім запитайте: “Що змінилося?” Для ускладнення збільшуйте кількість предметів.

Пари картинок

Потрібні пари картинок, пов’язаних одна з одною за змістом. Розкласти їх попарно, наприклад: олівець – альбом, вишня – малина, книжка – окуляри, дерево – ліс. Закрийте один ряд, коли малюк підтвердить, що запам’ятав, але обов’язково попередьте, що закриєте, і треба буде згадати його, користуючись другим. Якщо дитина легко справляється із завданням, ускладніть його, поступово збільшуючи кількість пар картинок, скорочуючи час розглядання картинок, віддаляючи зв’язок між картинками.

Картинка допомагає слову

Візьміть 10 картинок і підберіть до них по слову, пов’язаному з картинкою за змістом. Розкладіть їх впереміш. Запросіть дитину уважно подивитись і запам’ятати. Потім попросіть відвернутись і заберіть 4-5 картинок, які стосуються як мінімум трьох різних груп. Нехай малюк подивиться і визначіть, яких картинок не вистачає.

Знайди зайве слово

  • Старий, дряхлий, маленький;
  • Хоробрий, злий, відважний, сміливий;
  • Яблуко, слива, огірок, груша;
  • Молоко, сир, сметана, хліб;
  • Година, хвилина, літо, секунда;
  • Ложка, тарілка, каструля, сумка;
  • Сукня, светр, шапка, сорочка;
  • Мило, зубна паста, шампунь, совок;
  • Береза, дуб, сосна, полуниця;
  • Книга, телевізор, радіо, комп’ютер.

Протилежне за значенням

Початок – …,    день – …,  твердий – …,  легкий – …,  покупець -…,  свій -…, далекий -…,

чистий – …,  високий -…,  великий -…,  сміливий -…,  світлий -…,  відкритий -…

 

ІГРИ ТА ВПРАВИ, СПРЯМОВАНІ НА РОЗВИТОК УВАГИ

 

Виклади фігури за поданим зразком.

Дитині подається зразок з 3-4 геометричних фігур, намальований на окремому аркуші, вона має викласти так само, спираючись на зразок.

Ускладнювати шляхом  збільшення кількості фігур,  варіацією частоти повторів фігур. Можливо запропонувати вставити пропущену фігуру.

Будь уважний!”(Зоопарк)

Мета: стимулювання уваги, розвиток швидкості реакції.

Можна виконувати у вигляді фізичної розминки під музику. Дитина має виконувати рухи відповідно до команди дорослого: «зайчики» – стрибати; «конячки» – бити «копитом об підлогу»; «раки» – задкувати; «птахи» – бігати, розкинувши руки; «лелеки» – стояти на одній нозі.

“Чотири стихії”

Мета: розвиток уваги, координації слухового і рухового аналізаторів.

Граємо разом із дитиною: виконуємо рухи відповідно до слів: «земля» – руки вниз, «вода» – витягнути руки вперед, «повітря» – підняти руки нагору, «вогонь» – зробити обертання руками в зап’ясткових і ліктьових суглобах. Хто помиляється, той програв.

 «Слухай оплески».

Мета: тренування уваги і контроль рухової активності.

Можна виконувати усією сім’єю: йдемо по колу чи пересуваємося по кімнаті у вільному напрямку. Ведучим може бути будь хто. Коли ведучий плескає в долоні один раз, всі повинні зупинитися і прийняти позу «лелеки» (стояти на одній нозі, руки в сторони) чи яку-небудь іншу позу. Якщо ведучий плескає два рази, то  приймаємо позу «жаби» (присісти, п’яти разом, носки і коліна в сторони, руки між ступнями ніг на підлозі). На три оплески граючі відновляють ходіння.

 

ВПРАВИ ТА ЗАВДАННЯ НА РОЗВИТОК РІЗНИХ ВИДІВ ПАМ’ЯТІ

«Ти за мною повторюй і порядок не змінюй».

Дітям пропонується повторювати слова, числа, фігури в тому ж порядку, що їх називає ведучий. Згодом кількість слів в цій вправі збільшується. Можна додавати рухи.

Бажано використовувати назви тварин (диких та домашніх), різні види транспорту, меблі, геометричні фігури, кольори та інш.

«Фотоапарат детектива».

Мета: розвивати короткочасну пам’ять.

Дитині  пропонується уявити себе фотоапаратом, який може сфотографувати все: якусь річ, подію, предмет тощо. Наприклад, потрібно сфотографувати шафу або книжкову полицю і запам’ятати все, що там лежить. « Фотографувати» можна протягом 1 хвилини. Потім дитина відвертається і по пам’яті називає все, що їй вдалося запам’ятати.

«Додай та запам’ятай».

Мета: розвиток слухової пам’яті. У цій грі можуть брати участь кілька чоловік. Розпочинаючи гру, говоримо: «Я поклала у пакет банан». Дитина повторює  та додає щось своє: « Я поклав у пакет банан і яблуко», наступний учасник гри повторює готову фразу і додає щось своє. І так далі. Можна використовувати інший варіант.  Наприклад, « У зоопарку живе слон».  А дитина: « У зоопарку живе слон і зебра», а наступний – « У зоопарку живе слон, зебра та лев» тощо.

День без іграшок

                                                                                       Консультації для батьків

Що ж таке сучасна мнемотехніка?

Це можливість накопичувати в пам’яті велику кількість точної інформації. Це економія часу при запам’ятовуванні – процес запам’ятовування повністю контролюється. Це збереження запам`ятованих відомостей в пам’яті – те, що ви запам’ятали, вам більше не доведеться вчити заново. Це потужна тренування уваги і мислення. Це реальний шанс швидко освоїти кілька нових спеціальностей та стати професіоналом у своїй області. Це можливість користуватися інформацією: людина може застосовувати знання тільки тоді, коли вони знаходяться в голові. Це просто відмінна гімнастика для мозку.

Головний інструмент нашого розуму – це пам’ять. Пам’ять – це зв’язок минулого із сьогоденням і майбутнім, процес збереження минулого досвіду, що дає можливість його повторного використання. Для того, щоб пам’ять не підводила нас у найважливіші миті життя, потрібно постійно тренувати її.

Методів для розвитку і ефективного використання пам’яті існує безліч.

Зупинимося на найцікавішому з них – мнемотехніці. На діток в дошкільному віці обрушується величезний потік інформації, який вкрай складно подужати, особливо не вміючи читати і писати.

 Мнемотехніка покликана допомагати в цьому.

Мнемотехніка це свого роду схеми в основі яких лежать асоціації, що допомагають запам’ятовувати і відтворювати інформацію. Останнім часом в дошкільних установах прийомами мнемотехніки користуються дуже активно і не тільки для роботи зі звичайними дітьми, а й для корекції стану у малюків з відставанням у розвитку.

У дітей у віці 4-6 років словниковий запас досить великий, але користуватися ним і вживати слова у вірній формі вони ще не вміють. Від цього виникають проблеми з мовленням, наприклад, дитина може заїкатись. Намагаючись, щось розповісти нам, дитина просто не може знайти слів, або робить це дуже незрозуміло і безладно, перескакуючи в оповіданні з місця на місце. У цих випадках і приходить на допомогу мнемотехніка. Принципи її дії грунтуються на тому, що у дошкільнят дуже розвинена зорова пам’ять і образне мислення. Найбільш наочний приклад даної техніки це картинка на шафці в дитячому саду. Запам’ятовуючи її, дитина з легкістю візьме саме свій рушник на вішалці, над якою розташована та сама картинка. В основному мнемотехніка це використання спеціальних карток і схем. Цілі використання можуть бути різні.

Основні прийоми мнемотехніки дітям 3 -6 років:

Дитині показують картку, на якій зображено кілька предметів і вона має вигадати про них розповідь – цей спосіб використовується для розвитку уяви. Для розвитку пам’яті дітям пропонують вивчити вірш за картками, на яких кожному рядку вірша відповідає своє зображення. Для тренування логічного мислення малюкові дають картки і пропонують розподілити їх за групами.

Наприклад, картки з професіями і предметами, якими користуються їх представники, наприклад стопка – продавець: ваги, каса, продукти.

Якщо дитина добре працює за готовими картками, слід запропонувати позайматися навпаки, дати розповідь і нехай дитина сама намалює для неї картинки. При роботі з цією технікою необхідно дотримуватися певних правил.

Правила при роботі з мнемотехнікою:

–         Заняття мають проходити за принципом –  від простого до складного починаючи від мнемоквадратів і поступово переходити до мнемоланцюгів.

–         Таблиці і схемимають бути кольоровими, так дитині буде веселіше і легше.

–         На одній схемі або таблиці число квадратів не повинно перевищувати дев’ять, так як це гранично допустимий обсяг для дошкільника.

–         Не застосовувати понад дві мнемосхеми в день, а повторний розгляд можливий тільки за бажанням дитини.

–         Необхідно, щоб щодня таблиці і схеми були різні за тематикою, в перший день на тему казок, у другій на музичну тему, в третій на математичну і так далі.

Працювати за таким принципом потрібно не тільки в дитячому саду, вкрай важливо щоб батьки брали активну участь в навчанні дитини.

Мнемотехника вдома

Як можна застосувати принципи мнемотехники в домашніх умовах? Та дуже просто. Запропонуйте намалювати дитині схеми –  малюнки про те, як пройшов день. Час від часу давайте картинки і нехай малюк самостійно складе вам розповідь. Ви можете дати картинку з відомої вам обом книжки і запропонувати малюкові придумати свій, відмінний від оригіналу фінал.

Регулярне застосування даної техніки допоможе дитині збагатити свій словниковий запас, навчить вибудовувати грамотні, логічні ланцюжки. Ця техніка дуже корисна і при підготовці дітей до школи, адже йдучи в перший клас, дитина вступає в новий колектив, в якому грамотна і зрозуміла мова допоможе знайти нових друзів і комфортно почувати себе в будь-якій обстановці і ситуації.

 

«Використання мнемотаблиць у роботі з дітьми дошкільного віку”

Кілька кроків до розвитку мовлення дошкільника

Мнемотаблиці

Як ви думаєте, чому деякі діти, яким важко дається запам’ятовування віршів і правила, так легко й швидко запам’ятовують сюжети кінофільмів та мультфільмів? Чи помічали ви, що після пояснення матеріалу заняття одні діти пам’ятають, про що йшла мова, а інші забули? А слухали-то, загалом, уважно! І як знайти щось, схоже на гачок, здатний зачепити знання й утримати їх у пам’яті дитини ? Що ж може утримати увагу і зробити процес запам’ятовування простим і невимушеним ? На допомогу приходять сюжетні картинки.

 Що таке мнемотехніка ?

Якщо дитина мовчить, покажіть їй картинку, й вона заговорить. Ушинський К.Д.

Мнемотехника в перекладі з грецької – мистецтво запам’ятовування, технологія розвитку пам’яті. Це система методів і прийомів, що забезпечує успішне та ефективне запам’ятовування інформації. Ідея: на кожне слово або словосполучення придумується картинка і весь текст замальовується схематично. Будь-яку розповідь, казку, прислів’я, вірш можна «записати», використовуючи картинки або символьні знаки. Дивлячись на ці схеми, дитина відтворює отриману інформацію.

Схеми служать зоровим планом, що допомагає дитині відтворити почуте. Такі картки схеми-опори дуже ефективно використовують логопеди.

Педагоги та батьки, які займаються з дітьми, також можуть використовувати метод мнемотехніки, при навчанні переказу і складання оповідань, при загадуванні загадок, при заучуванні прислів’їв, приказок і віршів напам’ять.

Метод мнемотаблиць допомагає ефективно сприймати і відтворювати отриману інформацію.

Як показала практика, ця методика значно полегшує дітям пошук і запам’ятовування слів, речень і текстів.

Мнемотаблиці :

  • є дидактичним матеріалом з розвитку мовлення;
  • їх можна використовувати для поповнення словникового запасу й розвитку мовлення;
  • використовувати при навчанні переказу і складанні оповідань, заучуванні напам’ять;

За допомогою мнемотаблиць можна вирішити такі завдання як:

1 . Розвиток мови і поповнення словникового запасу .

2 . Перетворення образів у символи .

3 . Розвиток пам’яті, уваги і образного мислення.

4 . Розвиток дрібної моторики.

 Мнемотабліци особливо ефективні при розучуванні віршів. Суть полягає в наступному: на кожне слово або маленьку словосполуку придумується картинка (зображення); таким чином, весь вірш замальовується схематично. Після цього дитя по пам’яті, використовуючи графічне зображення, відтворює вірш цілком .​Використання живих, анімаційних мнемотаблиць при вивченні напам’ять невеликих віршів полегшує і прискорює процес запам’ятовування  і засвоєння текстів, формує прийоми роботи з пам’яттю. Асоціативними позначеннями  кодується кожен рядок вірша
При такій діяльності працюють не лише слухові, а й зорові аналізатори малюка.

Похожее изображение

 

      Консультація для батьків

Чим загрожує надто турботливе виховання?

Десять правил виховання дитини.

  • ЛЮБИ СВОЮ ДИТИНУ! Радій, що вона є, сприймай її такою, яка вона є, не ображай її, не принижуй, не підривай її впевненості в собі, не карай несправедливо, не відмовляй у своїй довірі, дай дитині привід любити тебе.
  • ОБЕРІГАЙ СВОЮ ДИТИНУ! Захищай її від фізичних та моральних небезпек навіть тоді, коли доводигься поступатися власними інтересами чи навіть ризикувати власним життям.
  • БУДЬ ГАРНИМ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ! Прищепи Їй повагу до традиційних цінностей, сам живи у злагоді з ними, стався до дитини з почуттям відповідальності. Дитині потрібна дружна родина, в якій шанують і люблять старих, підтримують щирі сгосунки з ріднею та друзями. Дитина повинна жити в такій сім’ї, де панує правда, чесність, скромність та гармонія.
  • ПОГРАЙСЯ 3І СВОЄЮ ДИТИНОЮ! Знайди для неї час, розмовляй із нею, грайся, як це їй подобається, сприймай її забави серйозно. Ознайомся зі світом її уявлень.
  • ПРАЦЮЙ РАЗОМ 3І СВОЄЮ ДИТИНОЮ! Допомагай дитині, коли вона хоче взяти участь у роботі. Коли дитина вже підростає, привчай її бути учасником усіх господарських справ. Під час дозвілля та канікул дитина повинна теж підтримувати активну діяльність як у школі так і вдома.
  • ДОЗВОЛЬ ДИТИНІ НАБУТИ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ. Дитина визнає лише той досвід, який вона впізнала особисто. Твоя власна досвідченість часто буває зайвою для твоєї дитини. Дай їй можливість нагромадити власний досвід, навіть коли це пов’язано з певним ризиком. Дитина, що її надміру оберігають, дитина, застрахована ві будь-якої небезпеки, часом стає соціальним інвалідом.
  • ПОКАЖИ ДИТИНІ ПЕРЕВАГУ НА МЕЖІ ЛЮДСЬКОЇ СВОБОДИ! Батьки повинні розкрити перед дитиною чудові можливості розвитку та утвердження людської особистості відповідно до особистостей кожного. Водночаз дитині слід показати, що будь-яка людина має визнавати й дотримуватися певних меж в своїх вчинках як у родині, так і в колективі, в суспільстві; додержуватися законів і правил співжиття.
  • ПРИВЧАЙ ДИТИНУ БУТИ СЛУХНЯНОЮ! Батьки зобов’язані слідкувати за поведінкою дитини, скеровувати її так, щоб її вчинки не задавали прикрощів ні їй самій, ні іншим.
  • СПОДІВАЙСЯ ВІД ДИТИНИ ЛИШЕ ТАКОЇ ДУМКИ ЧИ ОЦІНКИ, НА ЯКУ ЗДАТНА ВІДПОВІДНО ДО СТУПЕНЯ ЗРІЛОСТІ ТА ДОСВІДУ! Дитині потрібно час, щоб навчитися орієнтуватися в цьому складному світі. Допомагай їй, як тільки можеш, вимагай від неї власної думки або самостійного висновку лише в тому разі, коли вона здатна на це відповідно до ступеня свого розвитку та набутого досвіду.
  • ДАЙ ДИТИНІ МОЖЛИВІСТЬ ДІСТАТИ ТАКІ ВРАЖЕННЯ, ЩО ЗГОДОМ МАТИМУТЬ ЦІННІСТЬ СПОГАДІВ! Дитина “живиться” так само, як і дорослі враженнями. Вони дають їй можливість ознайомитися з життям інших людей та з навколишнім світом.
Шкідливі звички наших дітей, або, батьки, здоров’я дітей у небезпеці! Рекомендації

1. Виховувати, з малечку,  у дітей позитивне ставлення до свого здоров’я, до медоглядів, консультацій, своєчасного лікування.

2. Формувати творчий, змістовний спосіб життя дитини.

3. Залучати дітей до активного способу життя, занять фізичною культурою та спортом.

4. Розмовляти з дитиною про її звички, вподобання, наміри.

5. Намагатися бути для дитини позитивним прикладом для наслідування.

 

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ НА ЗАЛІЗНИЧНИХ ТРАНСПОРТІ, КОЛІЯХ, СТАНЦІЯХ ТА ПОБЛИЗУ НИХ

 

Залізниця – це зона підвищеної небезпеки, причому двох видів: наїзду рухомого складу і ураження електричним струмом високої напруги. Це все свідчить про те, що знаходження в зоні залізниці може бути смертельно небезпечним, особливо для дітей.

Однак, незважаючи на існуючі правила, деякі діти розважаються на залізничних коліях, чіпляються за автозчепи і підніжки вагонів, шукають забав, наражають себе на небезпеку для того, щоб розмістити екстремальне фото в соціальних мережах, виділитись серед друзів, не розуміючи, що номінальна напруга в контактній мережі складає 27,5 тисяч вольт, а гальмівний шлях поїздів в середньому становить 600-800 метрів.

Батьки не повинні залишати дітей без нагляду, бути байдужими до тих, хто місцем для ігор та прогулянок обрав залізницю. Дотримуйтесь правил особистої безпеки при переході через залізничні колії та знаходження поблизу них. Привчайте до цього своїх дітей. Пам’ятайте, що залізниця являється зоною підвищеної небезпеки і неможливо огородити тисячі кілометрів магістралі, як огороджуються промислові об’єкти. Нагадайте своїм дітям, рідним, знайомим про небезпечність перебування поблизу залізничних об’єктів і про необхідність дотримання правил безпеки задля збереження життя та здоров’я.

Дуже часто люди забувають, що залізничні об’єкти являються зонами підвищеної небезпеки і через це нехтують правилами безпеки на залізничних об’єктах.

В результаті цього недбальства трапляються випадки невиробничого характеру, а через те, що залізничні об’єкти є зонами підвищеної небезпеки, більшість з цих випадків мають смертельні наслідки.

Правила безпеки на залізничних об’єктах та залізничному транспорті дуже прості і їх потрібно дотримуватися задля збереження не тільки свого здоров’я, а й життя:

1. Дотримуйтесь правил особистої безпеки при переході через залізничні колії та знаходження поблизу них. Привчайте до цього своїх дітей. Пам’ятайте, що залізниця являється зоною підвищеною небезпеки і неможливо огородити тисячі кілометрів магістралі, як огороджуються промислові об’єкти. Необхідно знати, що зупинити відразу поїзд, як автомашину, не можливо, бо навіть при екстреному гальмуванні до повної зупинки поїзд по інерції проїде щонайменше 800 – 1600 метрів. Крім того, різке гальмування може призвести до аварії та травмування багатьох людей.

2. При переході через залізничні колії користуйтесь перехідними мостами або спеціально передбаченими для цього переходами. Не переходьте колії, коли наближається поїзд або локомотив, бо зекономлені хвилини можуть коштувати вашого життя.

3. Не дозволяйте дітям ходити або знаходитися на залізничних коліях і поблизу них без супроводу дорослих.

4. Рухомий склад, який стоїть, обходьте на відстані не менше 5 метрів.

5. Не перелазьте під вагонами.

6. Будьте уважні на вокзалах, особливо при значному скупченні поїздів. Щоб не розгубитися і не стати жертвою нещасного випадку уважно слухайте об’яви по гучномовному зв’язку і дотримуйтесь вказівок оголошень.

7. Не залишайте без нагляду дітей.

8. При поїздці в поїзді не висовуйтесь з вікон та не викидайте сторонні предмети, оскільки можете бути самі травмовані або травмувати працюючих на коліях людей.

9. Завчасно робіть посадку і своєчасно висадку із вагону – і тільки при повній зупинці поїзда.

10. Перед тим, як увійти в небезпечну зону потрібно впевнитися у відсутності потяга, локомотива, тощо.

11. При наближенні поїзда треба зупинитися поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід.

12. Наближаючись до залізничного переїзду, громадяни повинні уважно стежити за світловою та звуковою сигналізацією, а також положенням шлагбаумів. Переходити колії дозволяється тільки при відкритому шлагбаумі. При відсутності шлагбаума (коли переїзд не охороняється) перед переходом колії необхідно впевнитися що до переїзду не наближається поїзд.

Пішоходам, що пересуваються біля залізничних об’єктів, забороняється:

1. Ходити по залізничних коліях.

2. Переходити і перебігати через залізничні колії перед потягом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишається менше ніж 400 метрів.

3. Переходити колію відразу після проходу потяга (або локомотива, вагона, дрезини тощо), не впевнившись, що по сусідніх коліях не пересувається рухомий склад.

4. Переходити залізничні переїзди при закритому положенні шлагбаума або при червоному світлі світлофора переїзної сигналізації.

5. На станціях і перонах пролізати під вагонами і перелізати через автозчепи для переходу через колію.

6. Проходити вздовж залізничної колії ближче п’яти метрів від крайньої рейки.

7. Проходити по залізничних мостах і тунелях, не обладнаних спеціальними настилами для проходу пішоходів.

8. Пролізати під закритим шлагбаумом на залізничному переїзді, а також виходити на переїзд, коли шлагбаум починає закриватися.

9. На електрифікованих лініях підніматися на опори, а також торкатись до металевих проводів заземлення, які ідуть від опори до рейки.

10. Наближатися до електропроводу, що лежить на землі, ближче ніж на 10 метрів.

11. Підніматися на дах потягів, локомотивів, вагонів тощо.

12. Класти на рейки залізничної колії будь – які предмети.

13. Підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подачу або прибуття потяга до його повної зупинки.

Пасажирам залізничного транспорту забороняється:

1. Проїжджати на дахах, підніжках, перехідних площадках вагонів.

2. Заходити у вагон та виходити з вагона під час руху потяга.

3. Висуватися із вікон вагонів і дверей тамбурів під час руху потяга.

4. Стояти на підніжках і перехідних площадках, відчиняти двері вагонів під час руху потяга, затримувати автоматичні двері вагонів під час їх зачинення та відчинення.

5. Проїжджати у вантажних потягах без спеціального дозволу.

6. Знаходитись в потязі у нетверезому стані.

7. Залишати дітей без нагляду на вокзалі та в потязі.

8. Провозити у вагонах легкозаймисті, шкідливі та вибухові речовини. Виходити із вагона на міжколійя і знаходитись там під час руху потяга.

9. Стрибати з платформи на залізничні колії.

10. Проводити на пасажирських платформах рухомі ігри.

11. Бігти по платформі поруч із вагоном потяга, що прибуває або відходить, а також перебувати ближче ніж 2 метри від краю платформи під час проходу потяга без зупинки.

12. Підходити до вагона до повної зупинки потяга.

13. Без потреби самовільно зупиняти потяг.

14. Самостійно перевозити ручну поклажу засобами, які призначені для перевезення пошти або багажу працівниками пошти та залізниці.

15. Розміщувати ручну поклажу в тамбурах вагона,коридорі салону, проходах купе та в проході вагона приміського потяга.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Машиніст локомотива не може відразу зупинити поїзд і попередити наїзд. Візуально, особливо в темний період доби, дуже важко визначити, з якою швидкістю прямує поїзд. Помилка при оцінці швидкості поїзда часто коштує людині життя.

Пам’ятайте: дотримання зазначених правил безпеки вбереже Вас від травмування при знаходженні на території станцій, вокзалів та залізничних перонах!

 

ШАНОВНІ БАТЬКИ! ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ ЗАЛЕЖИТЬ В ПЕРШУ ЧЕРГУ ВІД ВАС! ЩОДНЯ НАГАДУЮЧИ ДИТИНІ ЕЛЕМЕНТАРНІ ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ, ВИ ЗАСТЕРІГАЄТЕ ЇЇ ВІД МОЖЛИВИХ НАСЛІДКІВ!

 Діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ. Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди уміють оцінити небезпеку ситуації. Тому дитячі травми, на жаль, не рідкість. Особливо зараз, під час карантину, діти більшість свого часу проводять вдома. Тож, шановні дорослі, приділяйте  належну увагу своїм дітям!

Одне із найважливіших завдань батьків при вихованні дитини – забезпечити її здорове зростання. Дитячий травматизм – одна з найпоширеніших причин звернень до медиків, адже каліцтво дитини може залишитися на все життя. Також трапляються й летальні випадки – і все це через необачність дорослих, несвоєчасне нагадування дітям елементарних правил безпеки.

 Побутовий травматизм

 Йдеться про ушкодження, які діти можуть отримати вдома, в дворі, саду тощо. Найнебезпечніші з них – опіки полум’ям і хімічними речовинами, падіння з висоти. Залишені в доступному для дітей місці голки, цвяхи, леза бритв можуть стати причиною травми, а іноді — й смерті. Це стосується і газових плит, оголених дротів електромережі, сходів, відчинених вікон. Необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поруччя сходів, несправні велосипеди, неогороджені ділянки, де проводяться ремонтні роботи, теж є дуже небезпечними. Часто діти падають з висоти: балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм. Причиною побутового травматизму здебільшого є недостатній догляд за дітьми з боку батьків.

 Опікові травми

Діти різного віку інколи торкаються неізольованих проводів, оголених контактів електродротів, вставляють у розетки шпильки, цвяхи, що нерідко призводить до опіків, ушкодження електричним струмом.

Щоб уберегти дітей від опікових травм, дорослі повинні дотримуватися таких правил безпеки:

– стежити за тим, щоб під час прийому гарячої рідкої їжі діти не перекидали на себе чашки, тарілки тощо;

– переносити посуд із гарячою рідиною по квартирі (або по території дитячих установ) із посиленою увагою і обережністю;

– не дозволяти дітям перебувати поруч з вами під час приготування їжі, миття посуду, прання білизни, прасування;

– ховати сірники, запальнички в недоступних для дітей місцях;

– зберігати їдкі кислоти, луги та інші отруйні речовини в місцях, недоступних для дітей;

– не допускати дітей близько до печі та предметів під напругою (електроплитка, праска, чайник тощо);

– не відлучатися від дітей під час їх купання.

Принципи запобігання побутовому травматизму різні, але головним із них є постійна турбота старших про безпеку дітей. Дорослі мають виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Не можна залякувати дитину, правильніше час від часу розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно насторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, а старшим дітям пояснювати небезпеку, яку несуть у собі необдумані вчинки. Допоможуть батькам у цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.

 Автодорожний травматизм

 Найтяжчими і з найбільшим відсотком смертності є автодорожні травми. Головними їх причинами є бездоглядність дітей на вулиці, незнання правил дорожнього руху.

На вулиці, в транспорті разом із дітьми обов’язково мають бути дорослі. Також вони зобов’язані пояснювати їм правила поведінки, переходу через вулицю тощо. І, звісно ж, батьки самі мають чітко дотримуватись цих правил.

 Спортивний травматизм

Фізкультура та спорт є запорукою зміцнення організму та фізичного розвитку дітей. Проте це лише при вмілому і правильно організованому занятті спортом.

Діти постійно грають у рухливі ігри, катаються на велосипедах, роликах тощо. Проте часто в місцях, не зовсім придатних для ігор, а часто і небезпечних: захаращених дворах, пустирях, біля водойм тощо.

Серед причин смертності від спортивного травматизму утоплення посідає одне з перших місць. Це може статися як влітку, так і взимку. Головною причиною утоплення є невміння плавати, незнання дітьми особливостей водойм тощо. Для купання дітей мають бути спеціально відведені для цього місця, але навіть там діти повинні перебувати під пильним контролем. Усі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені та мати попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися. Дорослі зобов’язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі.

Дитячі заняття зимовими видами спорту повинні обов’язково супроводжувати дорослі. Треба пам’ятати, що місця для катання на ковзанах, санках, лижах обов’язково мають бути далеко від проїжджої частини. Дітям варто нагадувати, що під час забав та ігор небезпечним є виконання різних трюків (катання із зав’язаними очима, катання спиною вперед, на одній нозі тощо). Небезпечно прив’язувати санки одні до одних, особливо небезпечно – до транспортних засобів. Порушення цих правил наражає на смертельний ризик не лише життя і здоров’я дитини, а й навколишніх. Тому батькам бажано якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних секціях, товариствах, стадіонах, де вона постійно перебуває під наглядом інструктора. Цим вони не лише загартують дитину, а й вбережуть її від страшної небезпеки.

 Шановні батьки! Життя та здоров’я дитини залежить насамперед від вас! Щодня нагадуючи дитині елементарні правила безпеки, ви убезпечуєте її від можливих травм.

 

ПАМ’ЯТКА

Із забезпечення особистої безпеки дітей дошкільного віку

Шановні батьки!

Життя в умовах великого міста потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку зовнішнього світу.

Щоб вберегти дитину від біди, треба пам’ятати та виконувати наступні правила:

  • не залишати дітей дошкільного віку одних, навіть на короткий час;
  • навчати дітей користуватися дверним вічком;
  • не дозволяти відчиняти двері незнайомій людині, навіть одягненій в міліцейську форму;
  • не дозволяти дітям розмовляти з незнайомими людьми на вулиці;
  • вчити користуватися телефоном для виклику служб: 101, 102, 103,104;
  • забороняти дітям підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;
  • забороняти грати ріжучими, гострими та вибуховонебезпечними предметами;
  • забороняти користуватись ліфтом без супроводу дорослих, а також заходити у ліфт з незнайомими людьми;
  • вчити дітей звертатись за допомогою до людей, які працюють у правоохоронних органах;
  • не дозволяти дражнити тварин, попереджувати зародження в дитині жорстокого відношення до «друзів наших менших».

Шановні батьки! Проявляйте терпіння і навчайте дітей берегти своє життя та здоров’я.

Сподіваємось, що ця пам’ятка допоможе Вам зберегти дитину від біди!

 

 

Поради батькам дітей з особливими освітніми потребами дошкільного віку

Діти з особливими освітніми потребами дошкільного віку дуже емоційно прив’язані до батьків, то ж не впадайте в паніку щодо коронавірусу і пояснюйте усе малечі в ігровій формі, використовуючи прості, зрозумілі їй слова.

Дітям необхідно пояснювати, що відбувається

Це доволі делікатне завдання для батьків. З одного боку, роз’яснити треба, а з іншого – треба пояснити все виважено, щоб у дитини не виникло зайвих страхів і тривог. Адже, так чи інакше, карантин буде обговорюватись вдома з більшим чи меншим рівнем тривоги. І дитина точно відчує це. І гірше, коли вона не буде мати пояснень для себе. Тоді та тривога буде відкладатись у дитини всередині. Треба пояснювати все так, як є. Що це небезпечне захворювання, а карантин для того, щоби воно менше поширювалось, щоб ми могли про себе подбати.

Не залишайте дитину саму вдома

Дитину з особливими освітніми потребамидошкільного віку не можна залишати саму вдома. Так само, як дитина середнього шкільного віку не може доглядати дошкільнятко. У неї ще не сформована відповідальність, а увага може відволіктись на якусь забавку, і буде втрачено контроль за малечею.

Взагалі малих дітей навіть небезпечно лишати самих. Їм в будь-який момент може стати нудно – і тоді вони можуть взятись до якихось заборонених предметів чи занять.

Щоденно займайтеся з дитиною

Корекція розвитку дітей з особливими освітніми потребами потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційні заняття продовжувалися під час карантину.

Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, за можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

Корекційні завдання можуть використовуватися під час режимних моментів, організації дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть зовсім незначні.

Якщо дитина втомилася – дайте їй відпочити, або займіть її іншою діяльністю. Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

У дошкільному віці, щоб підготувати дитину до школи, потрібно вчити її розглядати предмети, аналізувати їх, порівнювати за розміром, величиною (великий, маленький, однакові), за формою (коло, трикутник, квадрат), орієнтуватися у просторі (згори-внизу, праворуч-ліворуч, довше – коротше, важче – легше, під, над, між, посередині) на прикладі розташування предметів.

Звертати увагу дитини на характерні ознаки кожної пори року, на добові зміни (ранок, день, вечір, ніч), на погоду (тепло, прохолодно, дощ, сніг, вітер, сонце світить тощо), який одяг потрібно вдягати залежно від погоди та пори року, називати дні тижня, місяці. Визначати пори року та погоду на відповідних малюнках у дитячих книжечках.

Слід розказати дитині про родину: хто старший за віком (тато, мама, бабуся, дідусь), хто молодший (сестричка, братик), хто з них працює, хто навчається, а хто веде домашнє господарство.

Корисно розглядати разом з дитиною дитячі книжечки, аналізувати малюнки, визначати на них об’єкти, місце їх розташування, форму, колір та інше.

Слід також розвивати у дитини елементарні ручні уміння, користуватися олівцем, ножицями; вчити її виготовляти різні вироби; разом з нею виготовляти вироби з паперу, пластиліну, з природних матеріалів. Важливо, щоб дитина отримувала задоволення від виконаної роботи, раділа результатам своєї праці. При цьому дозувати співвідношення між допомогою дитині та мірою її самостійності: завжди мають залишатися для неї посильні завдання для самостійного виконання.

Доцільно влаштовувати домашні виставки зі зроблених дитиною виробів з паперу, з пластиліну, солоного тіста тощо.

Не соромтесь, звертайтеся за порадами до педагогів та психологів закладу дошкільної освіти, інклюзивно-ресурсного центру, інших установ щодо правильності здійснення корекційно-розвиткової роботи з дитиною вдома в умовах карантину.

Правильно організуйте повсякденне життя дитини

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

Обов’язково забезпечте дитині чіткий розпорядок дня. Складіть (краще разом з дитиною) детальний розклад, що включатиме: сон, прийом їжі, прогулянку, ігру, заняття і звичайні домашні обов’язки. Намагайтеся дотримуватися цього розкладу, незважаючи на бажання дитини постійно від нього відхилятися.

Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Домовтеся з дитиною про правила її поведінки вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначте і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома.

Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

Дитина повинна знати і бачити, що кожний член родини має певні обов’язки перед родиною, виконує певні доручення. Про це потрібно розказувати дитині та залучати її до виконання елементарних доручень: спочатку під керівництвом дорослого класти іграшки на місце, поливати кімнатні рослини, годувати домашніх тварин (кішку, рибок та ін.), прибирати посуд зі столу після їжі, розкладати ложки, ставити чашки.

Дитина має брати посильну участь у прибиранні помешкання, спостерігати за підготовчими роботами до приготування сніданку, обіду, вечері.

Необхідно давати інформацію дитині про продукти харчування, як називаються, хто, як і що виробляє, звідки що береться: овочі вирощують, фрукти — яблука, груші та ін. ростуть на деревах, що можна придбати у магазині (хліб, ковбаси, сир, цукерки та ін.).

Не вдавайтеся до фізичного покарання. Ваші стосунки з дитиною повинні ґрунтуватися на довірі, а не викликати страх. Дитина завжди повинна відчувати вашу допомогу і підтримку. Спільно вирішуйте труднощі, які виникають у дитини в процесі спілкування.

Будьте послідовними і постійними.

Намагайтеся завжди вести розмову спокійно і повільно.

Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

Намагайтеся уникати постійних заборон і окриків – «перестань», «не смій», «не можна» і так далі.

Оскільки точно невідомо, скільки часу буде тривати карантин, не давайте дитині всі іграшки відразу. Дайте одну-дві – і нехай награється вдосталь, тоді можна дати іншу.

Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

 

Як батькам поводитися з дітьми під час війни: 5 порад

Діти у сприйнятті світу та життєвих обставин орієнтуються на поведінку батьків.

У Національній службі здоров’я нагадали, як поводитися з дітьми, аби вберегти їхню психіку в умовах війни.

Будь-який прояв негативних емоцій – нормальна реакція в українських реаліях сьогодення, але в НСЗУ наголошують:

“Паніка, крики, сльози батьків викликають у дитини відчуття, що відбувається катастрофа”.

Навіть коли довкола відбуваються страшні події, які важко сприймати з “холодною” головою, все одно пам’ятайте:

Спокійні ви – спокійна дитина

Намагайтеся поводитися спокійно принаймні при дитині. Це допоможе їй легше адаптуватися до складних життєвих обставин.

Також важливо дотримуватися звичної для дитини рутини.

Не забувайте про обійми

Намагайтеся якомога частіше обіймати дитину. Вона має відчувати, що ви поруч.

Грайте з дитиною

Живий контакт з батьками допоможе дитині відволіктися. Не залишайте її наодинці з гаджетами.

Раніше Центр громадського здоров’я опублікував перелік простих ігор, за допомогою яких батьки зможуть допомогти своїм дітям зняти напругу.

Транслюйте дитині відчуття безпеки

Проговорюйте дитині, що у будь-якому випадку захистите її від небезпеки.

Пояснюйте, що саме ви робите для її та вашої безпеки: для чого залишаєте квартиру та спускаєтесь в укриття. Якщо доводиться евакуюватися, слід пояснити, чому це життєво необхідно.

Психологиня Світлана Ройз разом з Міністерством освіти і науки також розповідали, як правильно говорити з дитиною, якщо хтось із батьків йде на війну

Варто пояснити дитині, що дорослі її захищають, долаючи ворога. Вона має знати, що життя змінилось не назавжди. Частіше кажіть їй, що колись війна обов’язково скінчиться, але не називайте жодних часових термінів.

Кажіть дитині правду

Важливо бути відвертими з дітьми навіть тоді, коли стається найгірше. Не обов’язково вдаватися до жахливих подробиць, але вона має знати правду.

Також в НСЗУ наполегливо радять не дивитися при дитині відео з вибухами та ненормативною лексикою.

Раніше у Центрі протидії дезінформації при РНБО роз’яснили, як допомогти дитині пережити вимушений переїзд під час війни.

 

 

 

СПІЛКУВАННЯ З РОВЕСНИКАМИ

Якщо для дітей дошкільного віку батьки є цілим всесвітом, і вони можуть замінити партнерів у іграх і однолітків, то з 8–9 років живе спілкування з такими ж дітьми стає надважливим. Тому варто спробувати організуватися з іншими батьками у вашій місцевості, які мають дітей такого ж віку, для спільної діяльності – прогулянок, ігор, творчої та побутової діяльності (наприклад, спільного чаювання).

У цьому випадку головне завдання для батьків дитини з ООП – не акцентувати увагу на корекційній роботі, а дати дитині змогу вільно спілкуватися. І коли такі зустрічі увійдуть у щоденне життя, тоді можна починати думати про пошук фахівця, який би міг займатися з дітьми.

Війна торкнулася кожного, педагогів у тому числі. І якщо ви сидітимете й чекатимете, що знайдеться фахівець, котрий вам усе організую, ви будете сильно розчаровані. А от якщо ви почнете щось робити самостійно, буде суттєво легше знайти людину, яка долучиться до процесу й допоможе.

ДОПОМОГА СПЕЦІАЛІСТІВ

Якщо ви маєте змогу продовжувати корекційні заняття – це ідеальний варіант. Але якщо такої змоги немає, то можна організувати заняття з дитиною самостійно, наодинці або в групі. Так ви на власні очі побачите, чого саме потребує ваша дитина, та конкретизуєте запит щодо її розвитку та занять.

Можна спробувати зв’язатися з фахівцями, які надавали підтримку вашій дитині до війни. Можливо, вони на зв’язку та зможуть проводити заняття онлайн чи переспрямувати вас до своїх колег.

Батьки також можуть звернутися до корекційних центрів, ІРЦ чи приватних фахівців у тому місці, де вони перебувають. Якщо вони працюють, то, можливо, зголосяться проводити заняття з вашою дитиною чи долучити до відповідної групи.

Так само можна пошукати фахівців, які працюють онлайн: здебільшого вони поступово відновлюють роботу, якщо перебувають у безпеці. Причому багато хто надають консультації та допомогу безплатно, розуміючи, у якій ситуації ми всі нині перебуваємо.

Але оскільки вони не бачили вашу дитину та не працювали з нею до цього часу, вам доведеться ретельно конкретизувати свій запит. Тобто не “ситуація погіршилася”, а “потрібна допомога в організації режиму навчання” або “у модифікації програми з певного предмета для такого-то класу”, “як застосовувати математику в побуті” тощо.

Але варто також розуміти: якщо ви не готові вкладати час та сили в самостійні заняття з дитиною, онлайн-консультації навряд чи допоможуть.

 

 

                    Поїздка з дитиною під час війни: основні правила безпеки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зручно: скоро ми у соціальних мережах